Адміністрація та господарський двір ФГ «РИС-К» розташовані у селі Новоулянівка Недогарської сільської ради — територія колишнього колгоспного току. Саме тут минулого тижня ми зустрілися з керівником господарства 62-річним Сергієм Ремезом, та досвідченим механізатором 34-річним Віталієм Дечевим. У цьому невеликому господарстві вже завершили жнивну кампанію і переорали вивільнені площі. Тепер сільгосптехніку готують до нового сезону.
17 років трактористом-машиністом з ранньої весни і до пізньої осені працює Віталій Дечев. Цьогоріч, як один з кращих хліборобів господарства, молодий механізатор відзначений керівником господарства та удостоєний районної грамоти. А два роки тому був занесений на районну Дошку пошани.
Віталій каже, що не мріяв стати хліборобом, але життя так склалося. Ще школярем пройшов курси тракториста, навчаючись у Войнівському міжшкільному комбінаті. Далі здобувати освіту не пішов, бо вирішив присвятити себе землі. Вже в сімнадцять у ФГ «РИС-К» молотив свій перший хліб, хоча до того трішки працював різноробочим.
— Як отримав перший досвід на жнивах, то відчув: тут, на полі, збирати хліб мені до душі, — продовжує механізатор. — Працював на різній техніці, яка є у господарстві — від простої до сучасної. Спершу мав досвід роботи на радянській «Ниві», а далі на німецькому комбайні «Фортшрітт». Потім у господарство придбали два новіших агрегати — європейця «Кейс» та білоруса «Полісся». Нові і потужніші менше ламалися і були легші в управлінні та переоснащенні.
Досвід із роботи на комбайнах я переймав у старшого механізатора 50-річного Миколи Іленяка. Він прийшов у господарство раніше. Багато чому навчив і тим йому завдячую. Тепер працюємо разом, але кожен на окремому комбайні. Обоє у техніці добре знаємось.
Ніякої роботи в господарстві Віталій не цурається. Коли треба було збирати хліб на старенькій техніці — збирав, а коли агрегати зносилися, і господарство розжилося на нову, то перейшов на сучасну.
— У сезон жнивуємо з піснями жайворонка і до темна, — каже хлібороб. — За світловий день одним комбайном скошуємо 30 га. Але працювати доводиться по 12 годин. Господарство невелике, має всього 650 гектар землі, тож двома комбайнами встигаємо. Зібране збіжжя привозиться на господарський двір, тут воно перевіюється і зберігається у складах. А на полях, тим часом, триває осіння оранка і посів озимої пшениці. Та, як землю скує мороз — беремося за ремонт сільгосптехніки.
Ми прямуємо до деяких ангарів і Віталій показує, що і зараз роботи не поменшало. А трактористи та комбайнери знаходяться на своїх бойових постах.
Він же з дружиною Яною мешкають у практично вимираючій Новоулянівці, де знаходиться саме господарство і лишається близько 15 жилих дворів. Мають двох синів і чекають на поповнення. Старший 15-річний Максим вже навчається в Олександрійському аграрному ліцеї на тракториста-машиніста. Бачить себе хліборобом. Хоче піти по стопах батька. Певно, як і Віталій, прикипів серцем до безкрайого поля, золотавого колосу та вранішнього сонця.
Наостанок мій герой підсумовує:
«Йому пощастило, що давно працює у дуже порядного і справедливого керівника. З перших днів роботи у господарстві одразу знайшов з ним спільну мову. Сергій Іванович завжди вникає у всі питання, про все і всіх турбується. Мабуть, і земля відчуває, що клопочеться на ній справжній аграрій і господар. Тож завжди він збирає добрі врожаї. І хай буде так ще упродовж багатьох-багатьох років».