Юрій Коваль: «Люди сьогодні налаштовані бути господарями на своїй землі»

23 червня в нашій країні відзначається 100-річчя запровадження державної служби, яка з’явилася у 1918 році – ​за Гетьманату Павла Скоропадського. Було запущено активні державотворчі процеси, прийнято та значною мірою впроваджено цілу низку системних законів, які вперше в історії України на законодавчому рівні закріпили основу інституту державної служби. Напередодні цього свята ми поспілкувалися з Юрієм Ковалем, який зараз виконує обов’язки голови Олександрійської райдержадміністрації, та має чималий досвід державного управлінця.
– Юрію Леонідовичу, залишаючись на посаді першого заступника голови Олександрійської РДА, Ви практично виконуєте обов’язки керівника району. Цікаво дізнатися, яким чином будете налагоджувати співпрацю з новоствореними громадами?

– Закони України говорять нам про те, що дві новостворені ОТГ наразі підпорядковані Олександрійській районній державній адміністрації. І всі соціальні об’єкти, що входять до складу цих громад, також підпорядковані РДА. У нас є порозуміння, і всі дії по бюджетах і розподілу коштів на утримання соціальної сфери узгоджуємо разом.
У Верховній Раді ще не прийнятий Закон про розмежування громад, і вони лишаються у межах району. Коли внесуть ці зміни, ми не знаємо. На прямі бюджетні відносини з державою наші ОТГ перейдуть лише з наступного, 2019-го року. А зараз вони знаходяться на бюджеті району. Після об’єднання сільських рад зменшилася кількість державних службовців, відповідно є економія коштів. Ми, як і планували на поточний рік, без змін фінансуємо всі їхні заклади соцсфери.
– Розкажіть, будь ласка, які найбільш глобальні ремонтно-відновлювальні роботи плануєте у школах, садках чи лікарнях?
– Як і планували на початку 2018-го, реконструюємо школу у Бутівському, Попельнастому та Новій Празі. Зараз продовжуємо ці роботи і маємо завершити. У Празі також велику увагу приділяємо амбулаторії, де буде відремонтовано терапію та дообладнано стоматкабінет. 
Також на цей рік пріоритетним завдання для нас є ремонт доріг і освітлення вулиць. Цього року будуємо дорогу Олександрія-Войнівка. Вже пройшов тендер. Мали багато звернень і скарг по її ремонту. Туди погано їздили автобуси, які через практично відсутнє дорожнє покриття постійно ламалися. Перевізник Сергій Моцний кілька разів пускав великий автобус, але він за короткий час – ​виходив з ладу і доводилося ставити маломісткі. Є й інші населенні пункти, де тривають ремонти доріг, зокрема у напрямку Олександрія-Приютівка. У різних напрямках ведемо ямкові ремонти. Все заплановане – ​виконаємо.
– Повернімося до Новопразької та Приютівської ОТГ, які з наступного року матимуть власні бюджети. Проте й відповідальності в них побільшає. Чи буде районна влада допомагати?
– Переконаний, що і надалі ми все вирішуватимемо колегіально. Нам ще достеменно невідомо, як громади утримуватимуть свою інфраструктуру – ​спільно чи розрізнено. Йдеться, про соцзахист, терцентр, відділ освіти. Це вирішуватимуть в ОТГ на сесіях і виконкомах. Відповідні рішення мають ухвалити до кінця поточного року. Будуть рішення – ​будуть і субвенції з державного бюджету на утримання. Субвенції йтимуть напряму, в обхід району. Крім того, громади отримають додаткові кошти з розрахунку податків на кількість населення. Знаю, що планів у керівників громад чимало.
У Приютівці, наприклад, запланували зробити пішохідний місток на Войнівку, щоб з’єднати два населені пункти. Це потрібно для громади, і буде виконано спільно з бізнесом. Також, маючи новий бюджет, можуть додати нові автобусні рейси, відкрити нові маршрути. Зробити це можуть і зараз, але за рахунок чого фінансувати ці зміни. Тож робити все треба поступово. А ось Держгеокадастр вже має передати у розпорядження громад землі за межами населених пунктів. Також громади мають вирішити, як спільно фінансуватимуть районну лікарню – ​вона буде функціонувати у межах Олександрійського госпітального округу. Уже адміністрація ЦРЛ домовлятиметься з ОТГ.
Є багато плюсів у об’єднавчих процесах – ​бо люди сьогодні налаштовані бути господарями на своїй землі. І багато чого йде на благо – ​більше коштів лишається в громадах, і вони мають бути зацікавлені, аби додатково поповнювати свої бюджети власними надходженнями. Тому не втрачає актуальності питання щодо сплати податків одноосібниками і декларування ними своїх доходів.
– Можете деталізувати, які маєте показники надходжень до районного бюджету після закінчення кампанії декларування?
– На даний час одноосібники дуже погано спрацювали. Далеко не всі відповідально декларують свої доходи і державі платять копійки. Хоча мають надприбутки. За пай сплачують десь в середньому 2 тис. грн. на рік. Але треба сказати, що є сільські ради, які гарно працюють з одноосібниками – ​це Недогарська, Добронадіївська, Ізмайлівська сільські ради. А є такі, що малоефективні в цьому питанні – ​наприклад, Попельнастівська. А це додаткові кошти, які б вони могли використати на розвиток своїх територій. І розміри надходжень до бюджету багато у чому залежать від якості проведеної роботи з одноосібниками. В адміністрації та сільських радах була домовленість: якщо одноосібники сплачують податок на землю за коефіцієнтом в 1%, кошти з районного бюджету повернуться їм у місцевий бюджет. У маленьких сільських радах це можуть бути 30 тис. грн., а в більших – ​і до 200 тис. грн. на рік. Окремі одноосібники свідомо сплачують податки, бо зацікавлені в розвитку свого села, інші – ​ні, бо особливих санкцій відносно них немає. За кордоном же чомусь всі сплачують податки, бо знають:  за несплату жорстко покарають. А щоб надходжень було більше, то сільські голови мають результативніше працювати з одноосібниками. Треба зустрічатися, спілкуються з ними, переконувати. Треба йти до людей, шукати компроміси і в повній мірі виконувати всі державні функції. Адже не просто звемось державними службовцями. На нас покладено багато функцій, у тому числі дбати про виконання Законів України. Законодавство часто змінюється, але службовці мають за всім слідкувати, про все знати і допомагати людям. Мають завжди бути озброєні інформацією і у всьому максимально відповідальними. Хоча й винагороду за свою працю отримують невисоку. Треба вислухати кожну людину, яка звертається з власною проблемою. При цьому – ​лишатися мудрим і стриманим, толерантно ввічливим, щоб людина пішла із вирішеним питанням і поважала владу. Терпіння, мудрості і наснаги нам на цьому шляху!