Любов до землі та вірність найблагороднішій професії

Про трударя й керівника ФГ «РІТА» Анатолія Петровича Задесенця (на фото) та його колектив ми неодноразово розповідали у «Сільському віснику». Цього разу теж випала така нагода. Трудові досягнення Анатолія Петровича відзначені занесенням на районну дошку пошани.
Так склалося у житті нашого земляка, що після дипломування кілька років він працював інженером на заводі «Автоштамп», а потім вирішив, що «досить» – ​справа не до душі, адже надто любив і любить землю та догляд за нею. Вже у 1993-му відкрив власну справу. З того часу й розпочалася історія фермерського господарства «РІТА». Історія, яка починалася з малого… з малого клаптика землі і великого непереборного бажання присвятити себе їй та людям, працюючи на благо рідного краю. Здавалося, що любов до землі та вірність найблагороднішій професії хлібороба й годувальника стала взірцем усього життя Анатолія Задесенця, так і для всієї його родини. Це любов безперервна і невтомна, як час - вічна, як земля - жертовна, як матір - щоденна і свята, як молитва про хліб наш насущний, не має ані початку, ані кінця. А за працею такою – ​і людська вдячність.

І дійсно, з часом, люди повірили фермеру-початківцю і після розпаювання земель почали здавати свої паї йому в оренду. Сьогодні це близько 2-х тисяч гектарів землі, що обробляє ФГ «РІТА». Усі свої сили й турботи Анатолій Петрович вкладає у землю разом зі своєю вірною супутницею Тетяною Михайлівною, досвідченим бухгалтером підприємства. Вони вміло господарюють і дбають про загальний добробут односельців. Анатолій Петрович по натурі людина скромна і до похвали байдужа, втім нині йому є ким і чим пишатися. Має дружну родину.
З дружиною Тетяною Михайлівною у шлюбі майже 40 років. Виховали і вивчили двох дітей – ​сина Ростислава й доньку Ірину. Мають трійко онуків – ​3-річного Ромчика, 4-річного Володимира та 9-річну школярку Іринку. Звела подружжя доля на рідній землі, в селах, де зростали й самі ставали на ноги. Мабуть, Богом так дано. Анатолій родом з Піщаного Броду, а Тетяна – ​з сусідньої Ізмайлівки. Свої життєві шляхи поєднали після того, як Анатолій здобув вищу освіту, став інженером-механіком, закінчив Кіровоградський інститут механізації сільського господарства. Тетяна на той момент вже мала диплом бухгалтера. За рік після весілля в сім’ї з’явився первісток – ​Ростислав, а за десять років – ​довгоочікувана донечка Іринка.
Син теж обрав батьківську стежину. З дитинства мріяв стати фермером. А коли здобув вищу освіту інженера-механіка, закінчивши Кременчуцький політехнічний університет, організував і своє фермерське господарство  «Задесенець».
Усі ці роки Задесенці успішно вирощують зернові та технічні культури. Перевагу віддають пшениці, ячменю, соняшнику та кукурудзі. Менше засівають – ​сої, ріпаку та гречки. У роботі хліборобів, як ніде більше, турбот вистачає. Та і в кого ж їх немає? Добре, що негаразди навчилися долати разом. Разом самовдосконалюються, визначають графіки сівозмін, запроваджують новації у вирощуванні зернових, мінералізують ґрунти тощо.
І батько, й син у своїх трудових колективах користуються заслуженим авторитетом. Докладають вагомих зусиль по вирощуванню, своєчасному та якісному збору врожаїв. Постійно поліпшують умови праці у їхніх господарствах.
До речі, біля батьківської хати Задесенці побудували справжній комплекс із фермерським двором, де сьогодні базується сільськогосподарська техніка. Є свій тік та вагова. А в планах і побудова інших додаткових господарських споруд.
Але окрім щоденних сільськогосподарських турбот обидві родини Задесенців переймаються розвитком соціальної сфери Ізмайлівської сільської ради. А також через благодійний фонд «Небайдужі серця» допомогають учасникам АТО. Не одне десятиліття сам Анатолій Петрович займається бджолярством. Медом зі своєї пасіки пригощає друзів та знайомих. І завжди дуже заповзятий, енергійний та наполегливий. Тож нехай і надалі ці якості стануть запорукою добрих засівів, рясних сходів та щедрих ужинків, а вміле господарювання забезпечить вигідний збут вирощеної продукції.
Н. ЛУЦЕНКО.