В Україні офіційно стартувала медична реформа. І майже щотижня ми чуємо звіти чиновників різного рівня, як держава турботливо інвестує в медицину, щоб здоров’я українців було міцним, а життя – якісним. Зокрема, для потреб первинної ланки активно закуповуються комп’ютери та оргтехніка, вирішується питання з підключенням до інтернету, щоб в сільські амбулаторії прийшла телемедицина. А ще робляться капітальні ремонти там, де вони до цього часу були відсутні. Тобто надолужується те, що мало би бути вже давно.
Інша річ – телемедицина. Чиновники від профільного міністерства говорять, а всі інші повторюють цю аксіому як мантру, що телемедицина допоможе пацієнту отримувати вчасно фахові консультації провідних лікарів. Так відпаде необхідність направляти пацієнтів у райцентр чи область, говорять автори реформи.
Справді, ідея сама по собі виглядає як привіт з майбутнього. Але, ймовірно, слугуватиме вона більше сільським лікарям, у яких з’явиться можливість за допомогою сучасних технологій і спеціального обладнання консультуватися в онлайн - режимі з вузькопрофільними спеціалістами. Уявімо, що всі ці новації запрацювали – в сільських амбулаторіях діє телемедицина і на повну функціонує принцип «гроші ходять за пацієнтом».
Передбачається, що до безкоштовних послуг належатимуть невідкладна, первинна та паліативна медична допомога. Це означає, що усі звернення до сімейних лікарів, педіатрів та терапевтів, термінові операції, а також догляд і знеболювання для важко і смертельно хворих залишатимуться безкоштовними. У переліку буде спеціалізована та високоспеціалізована медична допомога, медична реабілітація, медична допомога дітям до 16-ти років, а також породіллям.
Натомість розрахунки для вторинної та третинної ланки медичної допомоги досі тривають і, згідно очікувань міністерства, на це піде ще близько двох років. Тому поки що вторинна та третинна ланки працюватимуть у старому режимі і лише з 2020 року перейдуть на нові принципи роботи.
Нині ж схема фінансування діятиме наступним чином: у кожного лікаря має бути до двох тисяч пацієнтів. І за кожного з них держава сплачуватиме 370 грн. в рік. Дітям до 5 років і людям старше 65 років – вдвічі більше. У цілому сума може бути немаленькою, але чи достатньою? Адже з цих коштів лікар змушений буде оплачувати заробітну плату собі та медперсоналу, комунальні витати амбулаторії та вирішувати інші поточні питання. А що ж пацієнт, скільки коштів залишиться на його лікування? У міністерстві говорять: попри те, що медичні послуги формально надаватимуться на страховій основі, жодних додаткових відрахувань через це українці не робитимуть. Реформа передбачає створення Національної служби здоров’я України, що фактично виконуватиме роль страховика. Гроші на покриття видатків надходитимуть до цієї фінансової організації з державного бюджету. Але на першому етапі реформи оплачуватимуться лише ті послуги, що надаватимуться в амбулаторіях, у тому числі завдяки телемедицині.
Уявімо, що консультація отримана, і разом з тим оголошений приблизний діагноз або навіть остаточний. Що далі? Звісно, продовжити лікування в амбулаторії. А якщо випадок складний, а недуга серйозна. Однозначно доведеться їхати у район або велике місто, де працює спеціалізована лікарня. І тут починається найцікавіше. Адже медична реформа передбачає, що частина послуг стане офіційно платною. Однак, за що саме доведеться заплатити, допоки нам невідомо, бо держава й досі не сформувала остаточний так званий державний гарантований пакет. Саме у ньому визначатиметься перелік безкоштовних послуг, а фінансування того, що у цей перелік не входитиме, повністю ляже на плечі громадян.
З цього приводу б’є у набат народний депутат України Ольга Богомолець, яка не вірить у дієвість такої медичної реформи і називає її антинародною.
Вона говорить про те, що ані МОЗ, ані парламентарі не подбали про те, за рахунок чого буде фінансуватися медицина. Видатків бюджету не вистачить ні на впровадження реформи, ні на гідну оплату праці лікарів, ні на забезпечення людей життєво важливими ліками.
Так, у видатках бюджету, за її словами, на медицину у цьому році передбачено всього 3,5% ВВП замість 5%, затверджених законом “Про державні фінансові гарантії надання медичних послуг та лікарських засобів” і замість 7%, яких вимагають профспілки. Якщо перевести на людську мову, то в бюджеті закладено на медицину 114 млрд гривень, яких ледве вистачить на зарплату медикам та найдешевших напрямків медичної допомоги, переконана нардеп.
«За які гроші, а, головне, хто буде оплачувати високоспеціалізовану медичну допомогу та лікарські засоби, якщо грошей на це в держави немає? – переймається Ольга Богомолець і додає: – А оплачувати буде, як і раніше, пацієнт. Питання тільки в тому, в якому вигляді це відбуватиметься. До кишені лікаря чи згідно з розрахунками медустанов, де операції коштують по кількасот тисяч гривень?», – написала у своєму блозі соцмережі народна депутатка.
Єдина можливість уникнути колапсу медицини, за її словами, – терміново впровадити в Україні загальнообов’язкове медичне страхування, коли оплата послуг лікарів та оплата медикаментів для пацієнтів буде здійснюватися з додаткових коштів державного страхового фонду. За пенсіонерів, дітей та незахищені категорії внески має сплачувати держава, за працюючих – вони самі чи роботодавці. І тоді кожен, хто захворіє – зможе отримати життєво важливі послуги безоплатно.
«Стратегічно мислячі країни перед тим, як впроваджувати найскладнішу реформу – медичну – створювали фінансовий базис, впроваджували медичне страхування. Чому наші “реформатори” не подбали про це?», – ставить вона риторичне запитання і пропонує парламентарям три законопроекти. – Наразі всі три законопроекти, автором одного з яких є я, знаходяться у Комітеті ВР з питань соціальної політики, і я звернулася з офіційним листом до голови цього комітету Людмили Денисової з проханням терміново добитися винесення цих законопроектів на розгляд парламенту.
Це наш єдиний шанс врятувати медицину – захистити лікарів, які не втратять роботу, та людей, допомога яким буде вчасною і безоплатною. В іншому випадку розвал системи набуде неконтрольованого характеру і українці повернуться у середньовіччя», – з болем і відчаєм говорить Ольга Богомолець.
А тим часом і в лікарів є питання до новацій в медицині. Щоправда, більшість стосується програмного забезпечення. «Бо медики почнуть працювати у спеціалізованих інформаційних системах. Зокрема, «реєстратура», «кабінет сімейного лікаря», «амбулаторія» та інших. Як все це діятиме – ще невідомо. У подальшому нам нададуть роз’яснення», – на початку року розповів нашому журналісту Олександр Гірник, головний лікар районного Центру надання первинної медико-санітарної допомоги.
З цього не важко здогадатися, що й лікарям нині непереливки. Між собою вони говорять, що за великим рахунком вони змушені більше думати як зберегти себе у професії, ніж перейматися проблемами пацієнтів (де взяти гроші на лікування) та в цілому здоров’ям нації.
Наскільки ситуація в цій площині схиблена, говорять ще деякі вражаючі цифри. Далі наводжу пряму мову Ольги Богомолець.
«В Україні один мільйон хворих раком, з них 6000 – діти, і на даний час показник смертності від онкологічних захворювань в Україні один з найбільших у Європі. Нині від усіх видів раку помирає 60% українців. Майже 74000 смертей від онкології на рік. Це справжні реалії. Але найгірше – не рівень захворюваності, - каже Ольга Богомолець, - а рівень смертності – у нас він на 52% перевищує показники ЄС і на 64% – показники США».
Вона вважає, що така висока смертність від раку – результат катастрофічного недофінансування лікування хворих. За її словами, у державному бюджеті України кошти на лікування передбачені лише для 28,5% онкохворих. «Саме стільки пацієнтів отримає лікування за схемою «гроші ходять за пацієнтом». Решта – 71,5% тихо помиратимуть у своїх помешканнях, або змушені будуть продавати своє майно, щоб самостійно сплатити своє лікування. І вихід тільки один – обов’язкове державне страхування. І тоді люди не будуть боятися йти до лікаря, щоб почути страшний діагноз. Онкологія перестане бути смертним вироком, а сотні тисяч людей отримають шанс на життя», – написала у своєму блозі Ольга Богомолець.
І тепер питання – як у таких та інших серйозних випадках зарадить телемедицина. Мені й досі невтямки, чому її запровадження назвали реформою, коли насправді вона лише додаткова медична послуга?
Марина Веселка.