Хто такий аніматор? Доволі часто люди вважають, що це щось пов’язане з мультиплікацією. Але ж насправді у перекладі з латинського анімація означає душа, тобто аніматори ніби оживляють своє оточення, спонукають до дії. Тож Школа громадського аніматора «Вчимося діяти», яка відкрилася 31 січня у центральній районній бібліотеці, має на меті забезпечити можливість тридцятьом ініціативним і цілеспрямованим молодим лідерам отримати необхідні знання та розпочати активну діяльність, об’єднуючи громаду на вирішення місцевих проблем.
Відкриттю школи передувала тривала підготовча робота, громадсько-просвітницька кампанія, під час якої прагнули заохотити молодь району до навчання. Чому саме молодь? А тому, що саме ця категорія наших співгромадян має великий потенціал, запал та енергію, які саме у молодому віці потрібно спрямувати у правильне русло. До всього ж, у багатьох молодих людей є власні ініціативи, певні проекти, які вони бажають втілити в життя, але не знають, як це зробити.
І ось відбулося відкриття і перші кроки на шляху до знань. Учасниками заходу стали представники Олександрійського районного парламенту дітей, молодіжного табору «Патріот», Інституту соціокультурного менеджменту, Олександрійського благодійного інформаційно-консультаційного центру, учасники Школи, журналісти місцевих ЗМІ. Першими мали слово голова правління «Олександрійського гендерного інформаційного центру» Надія Чуянова і керівник проекту Любов Кан, які розповіли про саму школу, її мету, учасників та навчальну програму. Зокрема, зазначили і те, що таким чином розпочалася реалізація спільного проекту Олександрійської районної централізованої бібліотечної системи з громадською організацією «Олександрійський гендерний інформаційний центр», у рамках «Програми сприяння громадській активності «Долучайся!»», що фінансується Агентством США з міжнародного розвитку (USAID) та здійснюється Paсt в Україні.
Після знайомства перейшли до тайм-діалогу «Що таке громада і аніматор». І тут до слова запросили громадських активістів, які мають багаторічний досвід діяльності в напрямку соціальної анімації. Лев Абрамов, президент Інституту соціокультурного менеджменту із Кропивницького, говорив про відмінності між лідером і громадським аніматором, про перспективність соціальної анімації, як для розвитку особистості, так і самореалізації в суспільстві. Він, зокрема, зазначив: «Нам потрібно вчитися, щоб бути на крок попереду влади. А тому треба залучати успішних людей, які можуть реально чомусь навчити. У багатьох людей побутує думка, що розвиток громад – це коли щось будують, ремонтують. Дійсно, без цього ніяк, але це “тверді” проекти. Але потрібні й “м’які” проекти, які спрямовані на зміну людини. Якщо людина не змінюється, то тоді будь-які інфраструктурні зміни не будуть давати нам ніякої користі».
Не менш цікавим співрозмовником був і Леонід Жовтило, голова наглядової ради ГО «Фонд розвитку ініціативи громади» з м. Мала Виска. «Свого часу я був чиновником, очолював районну раду. Та коли мене відібрали у Школу громадської участі, і я очолив громадську організацію, життя кардинально змінилося. Я ні про що не жалкую, оскільки мені цікаво і комфортно працювати з молоддю. Ми реалізуємо багато благодійних, екологічних акцій. Думаю, що в умовах реформи децентралізації доволі важливо розвивати громадську анімацію в молодіжному середовищі».
Про власне бачення місця і ролі громадського аніматора в громаді говорили Тетяна Шоколова, президент ОРБІКЦ, Анжела Зіненко, керівник ГО «Творчість. Ініціатива. Енергія», Юлія Яротник, голова Олександрійського районного парламенту дітей.
Спілкування у дружньому колі продовжилося за чашкою кави із солодощами. Ділилися цікавими ідеями, планами, і не поспішали розходитися. Вдалий початок. Чекатимемо нових занять, про що будемо вам розповідати.
О. СТОРЧОВА.