Майже 40 років Андрій Данилюк очолює Приютівську амбулаторію. За цей час був удостоєний звання «Заслужений лікар України». Днями відзначив свій 60-річний ювілей.
Свою трудову стежину розпочав у далекому 1980-му. Рік працював фельдшером у столичній «швидкій». А потім, по закінченню Київського медінституту, направлений на інтернатуру у міську лікарню № 1 м. Олександрії. Одразу себе зарекомендував з найкращого боку. І у серпні 1982-го призначений на посаду дільничного терапевта Приютівської лікарні. За два місяці вже став головним лікарем закладу. Очолює його і по сей день.
Під його керівництвом 30 медиків — лікарі, старший та молодший медперсонал. 18 з них працює в амбулаторії та 12 — у терапії. Разом обслуговують до 10 тисяч населення. «Окрім мешканців Приютівки, також і жителів сусідньої Протопопівки, Косівки, Бутівського, Березівки та навіть з Миронівки сусіднього Світловодського району, — говорить лікар. — У своєму арсеналі маємо 10 ліжок стаціонару, власний УЗД-апарат, рентген, сучасну лабораторію, фізіотерапевтичний кабінет, два стоматологічних кабінети, санітарний автомобіль. Наших пацієнтів щотижня консультують лікар-акушер-гінеколог, невропатолог та рентгенолог з ОЦРЛ».
Зараз Приютівська амбулаторія включена до районної програми соціально-економічного розвитку і на її ремонт у 2018-му планують виділити чималі кошти. «Ще цього року ми хотіли перекрити дах, але за браком фінансування — не змогли, — продовжує лікар. — Маємо проектну документацію. І тепер районна адміністрація обіцяє нам, що у 2018-му — все заплановане виконають. Тож ми збираємося замінити в амбулаторії дах, утеплити приміщення, зробити внутрішні ремонти. Виконати всі вимоги з пожежної безпеки. Окрім того, щоб заощаджувати на опаленні, згодом плануємо запустити незалежну котельню».
Основними пріоритетами для Андрія Данилюка є належний стан медичної установи, яку він очолює, та покрокова реалізація новітніх медичних реформ.
«Амбулаторії потрібен якісний ремонт, а лікарям і пацієнтам — розумна реформа, — говорить Андрій Григорович. — Нам зараз, по-перше, обіцяють 370 грн. на рік, які йтимуть за пацієнтом. На діток до року і пенсіонерів віком від 60 років - наполовину більше. Але останні заберуть ще й у дітей, та й у нас з вами. Тому що це дуже мала сума. І по-друге, як керівник закладу, я маю звести калькуляцію. Оскільки те, що нам дадуть, ми маємо вкласти і на опалення, й на зарплати, обслуговування пацієнта. «Плюс» повинні перейти на електронну систему звітності. А це складно для села.
Думаю, щоб у нас не було прорахунків у статистиці, то вже зараз треба правильно оцінювати кількісно-якісні показники. І не брати на облік тих пацієнтів, кого вимагає сама система. Пригадую, що свого часу пацієнтам масово ставили діагноз — ревматизм. А навіщо, ніхто не знає. Просто, щоб служба не розпалася. І врешті-решт ми згодом познімати з обліку стільки тих ревматиків, що страшно й сказати. Тому нам сьогодні треба істинна картина, а не утримання нікому непотрібних відділів чи служб. Систему однозначно треба ламати, бо у світі уже все по-іншому».
Депутати Верховної Ради уже затвердили окремі новації в медицині і готовими до них медики мають бути вже зараз. «З утворенням Приютівської ОТГ наш заклад стане базовим. Щоправда Головківська амбулаторія теж цього прагне. Але я думаю, що будемо ми! Оскільки й ліжка свої зберегли, й додаткове обладнання маємо. Як керівник медзакладу, напевне, вкладатиму угоду з головою громади. Потім стане зрозумілим, хто кому підпорядкований. Але ми ще не знаємо, чи буде у нас своя бухгалтерія, чи залишиться районна. Хто нам кошти перераховуватиме?
Разом з тим, кожен сімейний лікар має укладати угоди з двома тисячами пацієнтів. Закон цей розробили, але ще не ввели у дію, тож поки все лишається , як є».
Андрій Данилюк, до речі, досконало володіє великою кількістю лікувально-діагностичних маніпуляцій, пройшов курси з ультразвукової діагностики та постійно вдосконалює свої знання. У 2011-му отримав вищу категорію за фахом «Терапія» та «Організація і управління охороною здоров’я». Має численні відзнаки й нагороди. Є депутатом Олександрійської районної ради. Цьогоріч занесений на районну Дошку пошани. Веде активну громадську діяльність. Дуже комунікабельний і завзятий.
У його лікарській практиці, звичайно, як і у кожного, бувало всякого. «Поряд з успіхами, траплялися й прорахунки, — говорить медик. — Часи були різні. Періоди реформувань, змін, затишшя й очікувань. Сьогодні теж ми чекаємо на нововведення. І ставимося до них досить специфічно. Нам головне зберегти трудовий колектив і залишатися кращими».
Крім чималого медичного колективу, Андрій Григорович має велику родину. Дружина Ольга — дитячий лікар-кардіоревматолог та три доньки — Юлія, Інна й Ірина. Найстарша — лікарка. Середня — менеджер з продажу медичного обладнання, а найменша — вчитель. Також дочекався двох онуків. У родині має великий авторитет. Ніколи не втрачає оптимізму й лідерства. Та сповна віддається справі.
Н. Луценко.