пʼятниця, 29 грудня 2017 р.

До зустрічі у новому році


Шановні друзі!
Дуже скоро ми з вами перегорнемо останній день календаря і рік відійде в історію. Кожен з нас напередодні Нового року осягає прожите, підсумовує баланс радощів і прикрощів, ділиться заповітним і говорить про майбутнє. Рік, який проводжаємо, виявився не зовсім легким, проте ми з вами прожили його гідно.
Є такий вислів, що газета – ​чернетка історії, літопис рідного краю. А цей літопис пишемо ми з вами. І тут ми не можемо не подякувати багатьом нашим помічникам, дописувачам, засновникам, адже наше видання складалося із ваших новин, розповідей, інтерв’ю, іміджевих матеріалів, роз’яснень, консультацій, вітань та ін. Ми завжди знаходили порозуміння із керівниками району Б. Курупом та О. Коріненко та відчували їхню постійну підтримку. 

понеділок, 25 грудня 2017 р.

ПРАВООХОРОНЦІ ПРИВІТАЛИ ДІТЕЙ - ПЕРЕСЕЛЕНЦІВ


Приємна подія цими днями сталася у малечі села Андріївка. Від імені керівника Олександрійського районного підрозділу поліції Олександра Кодака, співробітник з ювенальної превенції   ​Ярослав Руденко  привітав дітей - переселенців із зони АТО зі святом Миколая. 
Він відвідав місцевий садок та школу і передав дітям солодкі подарунки та шкільне приладдя.
Н. Луценко

Дарунки — ​для маленьких пацієнтів, іграшки — ​на відділення


У День святого Миколая в педіатричному відділенні ОЦРЛ відбувся святковий концерт. Для маленьких пацієнтів закладу його організували студенти Олександрійського училища культури та працівниці лікарні. Для дітей провели цікаві ігри, конкурси та веселий концерт. 

Дива і подарунки у День Миколая

Про диво мріють не лише діти, а й дорослі. І більшість з них пов’язують це із Днем Святого Миколая, який із щедрістю дарує кожному гарний настрій, віру у здійснення найзаповітніших мрій, закладає в дитячі душі світлі почуття доброти, радості й тепла. Та якщо у родинах здебільшого чарівниками є батьки, які втілюють дитячі мрії у життя, то для діток, які за різних обставин обмежені в батьківській опіці та любові, ними стають представники різних колективів.
Та вже доброю щорічною традицією стали привітання гостей із району дитячих колективів Новопразької спеціалізованої школи-інтернату та дитячого будинку «Перлинка», що у Войнівці. Цьогоріч до них завітали перший заступник голови райдержадміністрації Юрій Коваль, заступник голови Кіровоградської облради Ігор Степура, директор районного центру соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді Ірина Чемерис  та творчі працівники районного будинку культури. Разом вони зробили цей день по-особливому радісним для малечі. Гості побажали дітворі зростати здоровими, добрими і щасливими. А ще разом із частинками добра і тепла передали вихованцям солодощі та іграшки. 

Лікарі і пацієнти потребують розумної реформи

Майже 40 років Андрій Данилюк очолює Приютівську амбулаторію. За цей час був удостоєний звання «Заслужений лікар України». Днями відзначив свій 60-річний ювілей.
Свою трудову стежину розпочав у далекому 1980-му. Рік працював фельдшером у столичній «швидкій». А потім, по закінченню Київського медінституту, направлений на інтернатуру у міську лікарню № 1 м. Олександрії. Одразу себе зарекомендував з найкращого боку. І у серпні 1982-го призначений на посаду дільничного терапевта Приютівської лікарні. За два місяці вже став головним лікарем закладу. Очолює його і по сей день.
Під його керівництвом  30 медиків — ​лікарі, старший та молодший медперсонал. 18 з них працює в амбулаторії та 12 — ​у терапії. Разом обслуговують до 10 тисяч населення. «Окрім мешканців Приютівки, також і жителів сусідньої Протопопівки, Косівки, Бутівського, Березівки та навіть з Миронівки сусіднього Світловодського району, — ​говорить лікар. — ​У своєму арсеналі маємо 10 ліжок стаціонару, власний УЗД-апарат, рентген, сучасну лабораторію, фізіотерапевтичний кабінет, два стоматологічних кабінети, санітарний автомобіль. Наших пацієнтів щотижня консультують лікар-акушер-гінеколог, невропатолог та рентгенолог з ОЦРЛ».
Зараз Приютівська амбулаторія включена до районної програми соціально-економічного розвитку і на її ремонт у 2018-му планують виділити чималі кошти. «Ще цього року ми хотіли перекрити дах, але за браком фінансування — ​не змогли, — ​продовжує лікар. — ​Маємо проектну документацію. І тепер районна адміністрація обіцяє нам, що у 2018-му — ​все заплановане виконають. Тож ми збираємося замінити в амбулаторії дах, утеплити приміщення, зробити внутрішні ремонти. Виконати всі вимоги з пожежної безпеки. Окрім того, щоб заощаджувати на опаленні, згодом плануємо запустити незалежну котельню».

Що нового сільським територіям принесе 2018-й?

У двох попередніх номерах «СВ» ми публікували опитування сільських та селищних голів. Сьогодні продовжуємо. Та цікавимося у них, яким видався поточний рік та що очікують від нового?
Віктор Близнюк, Андріївська сільська рада
2017-й став непростим, але можна сказати вдалим, тому що впровадили у життя певний обсяг робіт. Це й ремонт сільських доріг і різні питання, пов’язані з благоустроєм. Можна гордитися тим, що ми відкрили другу групу ДНЗ «Ластівка» та гарно відсвяткували 120-річчя свого села.
У наших планах — ​продовжити ремонт доріг, виділити кошти на удосконалення розвитку освітніх і медичних закладів. А також здійснити паспортизацію місцевого сміттєзвалища. Хотілося б мати для своїх сіл машину з вивезення сміття. Й вирішити інші нагальні проблеми, яких удосталь. Це і питання водогону в Сурганах та відсутність магазинів у малих селах. Частину з них розв’язати нам допомагає базове господарство — ​ПАТ «Олександрійський Райагрохім» на чолі з керівником Сергієм Китаєвим, а також ФГ «Джерело‑2», керівник Сергій Баранець.

Відкрили головну ялинку району



За доброю традицією на День Святого Миколая біля Олександрійської районної державної адміністрації відбулося відкриття головного атрибуту Нового року — ​святкової ялинки. Найбільше його початку чекала дітвора. Разом із батьками зібралися вони у дружньому колі. Відкриття свята розпочалося із привітальних слів першого заступника голови Олександрійської райдержадміністрації Юрія Коваля. Продовжилося урочисте дійство театралізованою виставою з Святим Миколаєм та іншими казковими героями, на яких перетворилися творчі працівники районного будинку культури. Вони грали в ігри та веселили діточок. Малеча теж прагнула показати себе і отримати гостинці від Миколая, розповідаючи новорічні віршики. А ще їх дуже вабили казкові тварини — ​олені, які яскраво світилися під ялинкою.
Та щоб зелена красуня теж засяяла гарними вогнями і дорослі, і діти дружно вигукували: «Один! Два! Три! Ялиночко, світи!!!».
Святковий настрій, приємні емоції стануть для всіх учасників та гостей свята хорошим спогадом про рік, що минає, та добрим починанням у році прийдешньому.
Наш кор.

понеділок, 18 грудня 2017 р.

Маршрути на картах мрій стануть реальними стежинами до добробуту громад Олександрійщини


У нашому бурхливому повсякденному житті люди все частіше виявляють бажання відпочити від гамірної і неспокійної реальності, подальші від метушні відвідати місця, де можна насолодитися красою навколишніх пейзажів, подихати свіжим повітрям, познайомитись з історією, культурою, традиціями краю, скуштувати страв місцевої кухні. Окрім того, в місцевостях, які надають послуги в сфері зеленого туризму, покращується якість інфраструктури. Оскільки наш край аграрний та не багатий на потужні підприємства, то обслуговування туристів є чи не найперспективнішою сферою для заробітку населення. А для цього треба створити туристичний продукт, який би приносив місцевому населенню хоч і не великий, але прибуток. Наразі у селах Олександрійщини є попит на відвідування їх туристами навіть з інших регіонів країни, проте немає дієвої інфраструктури, яка б дозволяла туристам не тільки отримувати оздоровлення, але й мати цікаве дозвілля. Але якщо ґрунтовно підходити до реалізації важливих ідей, то таку практику можна розвивати. Чотири сільські громади Олександрійщини вирішили ризикнути. Вони стали учасниками Міжнародного польсько-українського проекту «Соціально-економічні можливості розвитку сіл Олександрійщини».

Головне — ​любити свою роботу

Людмила Мороз — ​з числа тих, хто добре знає тонкощі роботи медиків не з чиїхось слів, а з власного досвіду, хто віддав цій нелегкій, але благородній справі понад три десятиліття свого життя.
Ще у дитинстві вона зробила свій вибір. Дівчинці дуже подобалася сусідка — ​педіатр за фахом, медик за покликанням Аза Василівна Демидович. Тому для себе вирішила раз і назавжди — ​буду медиком. По закінченню школи у рідній Новій Празі успішно вступила в Олександрійське медичне училище, де здобула найважливіші фахові знання медичної сестри. І вже дипломованим фахівцем у 1979 році за розподілом повернулася у рідне селище, у тодішню Новопразьку районну лікарню № 1. Молода випускниця одразу поринула у непростий вир клопотів та хвороб у терапевтичному відділенні закладу. І вже на практиці відчула, що в роботі медика відпочинку не буває. Та вже через рік їй запропонували виконувати обов’язки головної медсестри лікарні. Та найбільше років професійного життя вона віддала відповідальній ділянці у медицині — ​швидкій та невідкладній допомозі. Працюючи старшим фельдшером цього пункту, вона розуміла, настільки відповідальна і важлива її професія. Оскільки саме працівникам швидкої доводиться надавати першу невідкладну допомогу, яка може врятувати людське життя. Оперативний виїзд на виклик, встановлення діагнозу плюс кваліфікована перша медична допомога — ​така специфіка роботи фельдшера пункту швидкої та невідкладної медичної допомоги. «На той час бувало по 20–25 викликів на день, — ​згадує Людмила Йосипівна. — ​Працювало нас тоді четверо фельдшерів. Не можу не згадати сьогодні тих жінок, з якими пройшли хорошу практичну школу, здобули безцінний досвід, оскільки наша робота потребувала оперативності, точності і, звичайно, відпрацьованих професійних навичок. Це Тетяна Солов’ян та двоє вже нині покійних — ​Валентина Кісільова і Галина Козубенко. Було нелегко, адже доправляли і травмованих, і вагітних, і з серцевими нападами. Пологи доводилося приймати в екстремальних умовах, а часом і дебоширів рятувати. Нам, фельдшерам швидкої, потрібно було приймати рішення в складній, нестандартній обстановці і умовах дефіциту часу. Тепер розумієш, скільки всього було пережито, що можна й книгу спогадів писати».

Медичне обслуговування на селі: чи буде краще?

Чимало розмов нині точиться про телемедицину, яку запровадять в Україні у рамках медичної реформи. Про переваги та особливості цих новацій щонайменше півроку говорять Президент України, урядовці і чиновники від Міністерства охорони здоров’я. Усі вони обіцяють багатомільярдні інвестиції на розбудову нових амбулаторій, сучасного обладнання та Інтернету для медиків.
Як анонсує Петро Порошенко, високошвидкісний Інтернет забезпечить жителів села консультуванням найкращих фахівців. Запровадження такої послуги відбудеться у рамках медичної реформи і відповідно до нового закону «Про підвищення доступності та якості медичного обслуговування у сільській місцевості», який підписати він обіцяє найближчим часом.
Експерти підрахували, щоб накрити системою телемедицини всю Україну потрібна зовсім незначна, як для масштабів держави, сума — ​трохи більше 8 мільйонів гривень. У той час, як впровадження послуги онлайн — ​консультування заощадить до 40% витрат на охорону здоров’я.

Новопразьці взяли участь в акції


Благочинна акція з попередження та виявлення на ранній стадії цукрового діабету відбулася нещодавно у Новій Празі. У попередньому номері «Сільського вісника» ми вже розповідали про аналогічну у Приютівці. Там загалом районні медики обстежили 439 осіб. «Норму виявили у 342 пацієнтів, — ​підкреслює Олександр Гірник, головний лікар Центру первинної медико-санітарної допомоги району. — ​А 42 особи мають підвищений показник. 55 — ​граничний (тобто верхню межу). Отримавши такі результати, можна сказати: захід себе виправдав. І ми змогли не лише обстежити людей, а й окрему частину з них (тобто 10%) — ​дообстежити та призначити потрібне лікування».

Заслужені відзнаки — ​волонтерам


День волонтера у світі відзначається щорічно з 1985 року. А от в Україні волонтерство офіційно визнали лише у 2003 році. Та найбільше волонтерський рух набрав обертів із початком антитерористичної операції. Події на Сході України показали, що є такі люди, яким не байдуже майбутнє нашої держави, і першочергово військових та добровольців, які стоять на захисті її суверенітету. Саме волонтери витягнули на своїх плечах забезпечення армії у найтяжчі моменти.

Громадський активіст стурбований якістю питної води. І недаремно

Раніше ми розповідали своїм читачам про ситуацію у справі олександрійського активіста Володимира Злакомана. Сьогодні він знову звернувся до редакції «Сільського вісника» з проханням розповісти про наболілі теми і ситуації, які склалися у його житті.
«У багатьох людей на даний час немає договірних відносин з міськими комунальними службами, — ​каже Володимир Омелянович. — ​А з них постійно вимагають кошти за послугу. Тому, як громадський діяч та місцевий активіст, через пресу звертаюся до городян. Закликаю — ​оформляйте договори з комунальниками, інакше — ​не матимете правових відносин».
Як очільник громадської організації «Демократія проти корупції», Володимир Омелянович порушує тему використання неякісної питної води. «Приніс з собою хліб, який дуже швидко пліснявіє, — ​показує, — ​бо вода для його випічки використовується неякісна!».
Він вважає, це питання варто озвучувати у місцевих ЗМІ. «Абсолютно чиста вода в нашій країні давно закінчилася, — ​впевнений активіст. — ​Найбільш брудна на Кіровоградщині, Херсонщині та Дніпропетровщині. І шанси на те, що у нас з часом з’явиться якісна вода — ​дуже малі. Можливо, будинки треба дообладнати водоочисними фільтрами. І це допоможе. Але вирішувати проблему треба на місцевому рівні. Й не зволікати», — ​підкреслює насамкінець.
------------------------------------------------------------------------------------------------------------
Питанням якості питної води ми також поцікавились у фахівців. Роз’яснення з цього приводу надала Анастасія Чижик, заступник начальника Олександрійського районного управління Головного управління Держпродспоживслужби в області. 
«У поточному році різко збільшилася кількість спалахів гострих кишкових інфекційних захворювань, — ​говорить вона. — ​Фактором передачі збудника інфекції стала недоброякісна питна вода. В Україні у 2017-му з водним фактором передачі інфекції постраждало 837 осіб, у тому числі 489 дітей. На території Олександрійського району спалахів гострих кишкових інфекцій, пов’язаних з вживанням недоброякісної води, не реєструвалося».
У цілому по Україні, як переконує фахівець, відхилення за показниками епідемічної безпеки питної води складає 2%, а по санітарно-хімічних показниках — ​11%. У той же час по Олександрійському району ці показники значно вищі.
«У рамках планового моніторингу Олександрійським підрозділом Кіровоградської обласної лабораторії було відібрано та досліджено 21 пробу питної води із джерел централізованого водопостачання, із них 2 проби (9,5%) не відповідало вимогам ДСанПіН 2.2.4–171–10. Але такий контроль найчастіше носить разовий характер. Із 13 водогонів лише на чотирьох дослідження води проводяться щоквартально. На решті раз-два на рік.
Також ми проводили дослідження води громадських колодязів та свердловин. У тому числі взяли 28 проб питної води у навчальних закладах, із них не відповідали вимогам Державних санітарних правил і норм 22 проби (78,6%), у тому числі 11 проб (39,3%) по мікробіологічних показниках та 15 (53,6%) по вмісту нітратів».
У поточному році лабораторний контроль якості питної води здійснили у 12-ти сільських та селищних радах. «Не всі джерела децентралізованого водопостачання стоять на обліку. А паспортизовані лише 70% з них, — ​наголошує Анастасія. — ​Постійне вживання питної води з підвищеним вмістом нітратів може призвести до серйозних захворювань».
«Щоб убезпечити дітей від захворювань на привозній воді у нас сьогодні працює Михайлівський садок та Добронадіївська школа. Якісною питною водою заклади забезпечують сільські ради. Основна біда – вони нерегулярно роблять перевірки  громадських колодязів. Мають контролювати їх щокварталу. Вартість лабораторних досліджень складає 840 грн. Але сільські ради від них відмовляються. Максимум, що роблять - одну перевірку на рік. Сплачують 400 грн. Хоча усі й кажуть, що здійснити перевірку недорого, але їх, по суті, не роблять. Змусити очільників територій виконати це – ми не можемо, бо зараз в Україні діє мораторій на перевірки. Можемо лише рекомендувати їм здійснити таку перевірку. Тож ситуація з якісною питною водою така, яка є».
Н. ЛУЦЕНКО.

Поляки приділяють багато уваги благоустрою та здоровому способу життя

На початку грудня голова Олександрійської районної ради Ольга Коріненко побувала з навчальним візитом у Польщі. Відвідала сусідню країну разом з колегами — ​очільниками інших районів області. Обмін досвідом відбувся в рамках угоди між Кіровоградською ОДА та Нижньосілезьким воєводством.
«У Польщі переймали досвід з питань децентралізації, — ​говорить Ольга Анатоліївна. — ​Побували в адміністрації Нижньоселезького воєводства. Зустрілися з віце-маршаликом. Мали змогу ознайомитися з особливостями їхнього адміністративно-політичного устрою. Потім переймали досвід у повіті (по-нашому — ​район). Були у місті Болеславець, де крім адміністрації, відвідали керамічний завод.
Наступним пунктом призначення став візит до гміни Міліч (у нас ОТГ). Вона найменша у воєводстві. Має 25 тис. жителів на 52 населені пункти. Керівний апарат складає сто осіб. Розташована у лісисто-болотистій місцевості. Спеціалізується на зеленого туризму.
За цей рік гміна реалізувала ряд інвестиційних проектів. На її території все дуже й дуже впорядковано. 45% бюджету вона формує сама, а решту у вигляді субвенцій надає держава, «плюс» підтримка Європейського Союзу.
Освіта для дітей у садках і школі — ​безкоштовна. Батьки оплачують тільки харчування.

Що нового сільським територіям принесе 2018-й?

У попередньому номері «СВ» розпочали опитування сільських та селищних голів району у рамках відзначення Дня місцевого самоврядування. У цьому номері — ​продовжуємо. Цікавимося, яким у них видався поточний рік і що очікують від нового?
Олександр Горбань, Косівська сільська рада
У цьому році нам вдалося встановити в селі водонапірну вежу. Облаштували місток через річку. Виділили кошти на покращення матеріально-технічної бази місцевого будинку культури і вирішили ряд питань, пов’язаних з благостроєм сільських територій. Чималий обсяг допомоги у вирішенні нагальних питань громади отримуємо від базового господарства ТОВ «Колос» (директор О. Замковий). Провели широкомасштабний день села.
Але є ще багато проблем, що потребують вирішення. Стосуються вони освітлення сільських вулиць та завершення ремонту сільського водогону. По можливосту усе це плануємо вирішувати спільно з громадою.
Михайло Ручйов, Войнівська сільська рада
— Рік видався непростим. Але з-поміж того ми встигли впровадити у життя певний обсяг робіт. Здійснили, наприклад, ямковий ремонт сільських доріг. Продовжили встановлення вуличного освітлення. Виділили кошти на сільську амбулаторію, аби придбати комп’ютерну техніку. Півмільйона гривень спрямували на освіту.
Хочемо з наступного року зробити генплан села. Плануємо також відновити приміщення сільської ради, що постраждало від пожежі. Під питанням зараз знаходиться відкриття третьої групи в ДНЗ «Веселка». Та має вирішитися уже з наступного року. Також плануємо ремонт сільських автобусних зупинок. Продовжуватимемо виділяти кошти на удосконалення та розвиток освітніх і медичних закладів свого рідного села.
Н. Луценко

Мешканці Лозуватки та Григорівки не проти об’єднання


Минулої суботи громадські слухання з приводу створення Новопразької ОТГ пройшли у селах Лозуватка та Григорівка. На них були присутні й наші журналісти.
Дорога до Лозуватки від Нової Праги зайняла 15 км. Практично вся кам’яна. Подекуди вибоїни, але в цілому більш-менш. Доїхати можна.
Самі громадські слухання відбулися на в’їзді у село. Просто неба. Поруч з адмінбудівлями одного з фермерських господарств.

Привітали працівників місцевого самоврядування


7 грудня в Україні відзначалося День місцевого самоврядування — ​свято найбільш наближеної до людей ланки влади, свято тих, хто щодня безпосередньо працює на сільських і селищних територіях, діє на благо громади, веде депутатську діяльність. З цієї нагоди у залі районного будинку культури зібралися представники місцевого самоврядування Олександрійщини: селищні та сільські голови, представники сільських рад, ветерани місцевого самоврядування. Ще до початку заходу вони щиро вітали один одного зі святом, зал сповнився лагідними усмішками.

понеділок, 11 грудня 2017 р.

Олександрійська галерея мистецтв збирає кошти на опалення


Наприкінці жовтня в Олександрії запрацювала перша міська галерея мистецтв «VashART». «Майже рік у приміщенні тривав ремонт, — ​говорить її засновниця Ірина Кваша. — ​У цю роботу вкладено багато зусиль. Але не все ще завершено. Ми також потребуємо обладнання системи опалення та заміни старих вікон. З цією метою зреалізували цікаву акцію».
Спільно із Світланою Віряскіною, фундаторкою рекламного агентства «Алігатор», місцеві галеристи надрукували благодійний календар (на фото). «Він стане чудовим подарунком до Нового року і Різдва, — ​підкреслює Ірина. — ​Його вже замовляють. Придбати можна у галереї та «Кав’ярні на Соборній». Має формат А3. Вартість попереднього замовлення 250 грн. У продажу - 300 грн.».
За більш детальною інформацією звертайтеся до Ірини Кваші.
Номер її телефону: 099 744 0 712.
Н. Луценко

Працьовиті і талановиті

Сільські мешканці доволі часто у різних справах звертаються до сільської ради. У вирішенні багатьох із них допомагають секретарі. Завжди заклопотані, серед безлічі паперів. Чимось навіть схожі на бухгалтерів. Добре, що нині на підмогу у їхній роботі «прийшли» комп’ютери. Та головного у цих буднях не замінити нічим — ​живе спілкування з різними категоріями людей. Хтось приходить у справах, хтось погомоніти, а хтось й поскаржитися. Усім не поясниш, що за день треба купу роботи зробити: це реєстрація, звіти, довідки, протоколи, акти тощо. Робота секретаря сільської ради дуже відповідальна, бо ж тут треба і в документах знатись, і людяним бути. 
Людмила Киричата
Вмінням зрозуміти, пояснити, запевнити, порадити та розрадити вирізняються і секретарі сільських рад району. Серед них: Людмила Киричата із Добронадіївської сільської ради, Тамара Котляр із Бандурівської, Олена Попадін із Недогарської, які працюють у місцевому самоврядуванні вже понад десять років. Але у переддень їхнього професійного свята ми вирішили відійти від усталених норм і поговорили з ними не про роботу, а про їхні вподобання, їхнє хобі. Адже здебільшого у сільських жінок просто на це не вистачає часу.
Людмила Киричата, майстриня вишивки, найплодотворнішою у своїй творчості вважає зиму, коли не треба на городі поратися. За допомогою голки й різних ниток вона перетворює просту тканину на справжній витвір мистецтва… З добрим настроєм, любов’ю і натхненням вишиває гарні вишиванки, чудові, мов живі, картини, барвисті весільні та обрядові рушники, серветки, ікони. Каже, пробувала вишивати ще коли навчалася у технікумі, а потім була велика перерва. І ось вже більше п’яти років її роботи радують очі не лише рідних і друзів, а й зовсім чужих людей. Вони вирізняються витонченістю, чудовим підбором кольорів. Хрестик за хрестиком заповнює майстриня полотно різними узорами. Від вишивання не стомлюється, така творча праця додає їй сили, лікує, надихає на життя. Але слід додати, що її творчість різностороння, бо оволоділа ще й методикою виготовлення виробів із бісеру, захоплюється намистом, яке комбінує на власне вподобання.

Суть місцевого самоврядування - покращення життя мешканців своїх територій

Так вважає депутат Кіровоградської обласної ради Ірина Чемерис. Напередодні свята - Дня місцевого самоврядування я зустрілася з нею, щоб поставити кілька запитань.
— Ірино Анатоліївно, наближається дата, до якої Ви теж причетні - День місцевого самоврядування. Цікаво дізнатися, що думаєте Ви з приводу ефективності народовладдя в Україні?
— Чесно скажу, що за два роки депутатства моє бачення самоврядування дещо змінилося. Воно стало більш реальним і пов’язане передусім з реформою децентралізації. Для мене очевидно, що її ключове завдання- створення потужних, економічно сильних громад. За два роки реформи з`явилися самодостатні громади, які задовольняють очікування своїх мешканців. І це означає, що принцип народовладдя збережено. Можна довго аналізувати історію їхнього успіху, але головне, що допомогло їхньому розвитку- це наявність ресурсів та вдале керівництво. В успішних громадах до влади прийшли люди, які не тільки були успішними бізнесменами чи управлінцями, а в яких були ідеї, проекти, бачення, як заробити кошти для громади.
Повірте, що витрачати кошти на ремонти доріг, комунальних закладів чи будівництво зможе кожен, а от зробити свою територію інвестиційно привабливою, відкрити нове виробництво, на жаль, можуть одиниці.

Яким був 2017-й і чого очікувати від нового року, розповідають очільники сільських громад

7 грудня в Україні відзначається День місцевого самоврядування. Напередодні свята наш кореспондент поспілкувався з сільськими та селищними головами. І поцікавився тим, яким для них видався поточний рік та чого очікують від нового?
Оксана Клочко, Протопопівський сільський голова
Для мене рік був важким. Чому? Мали розрахувати кошти на утримання усіх закладів соцсфери. Щоб кожному вистачило. А їх у нас - чимала кількість. Чи не найбільша у районі. Це два дитячих садки, два будинки культури, сільська рада та пожежна частина. Загальний штат - 54 особи. Найбільше коштів спрямували на ремонт доріг, займалися благоустроєм та вирішували інші потреби. Але оскільки бюджет обмежений, вирішити всі питання не завжди під силу. 
Сподіваємося, що з наступного року увійдемо до складу новоствореної ОТГ. Покладаємо на те великі надії. Є велика вірогідність, що землі, які знаходяться за межами населених пунктів, перейдуть у розпорядження об’єднаних громад. На місцях також лишатимуться податки. Тому дуже позитивно налаштовані до процесу злиття сусідніх сільрад. 

середа, 6 грудня 2017 р.

Новопразьці підтримали ідею об’єднання



Минулої суботи у Новій Празі відбулися громадські слухання. Стосувалися вони створення об’єднаної ОТГ. Зустрічі з активістами селища були організовані у двох будинках культури та музичній школі. На заході побували й наші журналісти.
Розповідаючи про перспективи злиття сільських громад, очільниця Нової Праги Ольга Горбенко зазначила, що найкращим варіантом для селища є приєднання до нього Шарівської сільської ради Олександрійського району, Пантазіївської — ​Знам’янського, Митрофанівської — ​Новгородківського та Петрокорбівської — ​Новгородківського району. Центром громади запропонувала Нову Прагу. Мешканці селища майже одноголосно підтримували її пропозицію. І активно цікавилися тим, що очікує на їхню переформатовану громаду у майбутньому. Компетентні відповіді на запитання отримували від Олега Яременка, директора Центру розвитку місцевого самоврядування з Кропивницького. На захід він завітав на запрошення Ольги Горбенко. Читайте далі окремі з них.

понеділок, 4 грудня 2017 р.

В Олександрійському районі створено дві патронатні сім’ї


Новітню форму виховання — ​патронатні сім’ї — ​запроваджено в Олександрійському районі. Таке рішення ухвалене 21 листопада за результатами співбесіди з кандидатами у патронатні вихователі та їхніми помічниками. Зустріч усіх зацікавлених осіб відбулася за участі голови Олександрійської РДА Богдана Курупа, директора районного центру соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді Ірини Чемерис та інших представників районних структурних підрозділів РДА, що надають соціальні послуги населенню.

Психологи допомагають бійцям адаптуватися до мирного життя

Протягом майже трьох років у нашому житті все частіше звучать слова «війна» та «АТО». Якими словами їх не назвати, вони означають одне – горе, смерть та розруху. На жаль, безпосередніми учасниками цих страшних подій стали чиїсь сини, брати, онуки. Тому нам усім не повинно бути байдужим те, з якими проблемами сьогодні стикаються колишні бійці та їхні  сім’ї. 
З цією метою районний центр соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді спільно із Центром медико-психологічної допомоги учасникам АТО та членам їхніх сімей вперше запросили ветеранів АТО на групу-зустріч. Головна мета заходу – адаптація колишніх учасників АТО, популяризація знань, навичок самодопомоги. - Наше завдання зробити все можливе, щоб колишні бійці якомога швидше адаптувалися у мирне життя і цей процес відбувся з користю для нього самого, для його сім’ї, - зазначила, розпочинаючи зустріч, заступник директора центру соціальних служб, вона ж і психолог Діана Сперисенко. – Це поки що перша така зустріч, яка проводиться в закритому форматі та за принципом конфіденційності. Але ми плануємо проводити їх постійно, хоча б раз на місяць. Ми забезпечимо вам та іншим учасникам, які можливо приєднаються до нас наступного разу, таке середовище, куди кожен завжди зможе прийти і відчути себе безпечно й затишно. Знайте, що Вас тут приймуть такими, якими Ви є, з усіма вашими проблемами та переживаннями. Ми спільно шукатимемо шляхи виходу з простих, і не дуже легких ситуацій, з якими вам доводиться стикатися, повернувшись із місць, де ви бачили кров, смерть побратимів, чули вибухи. Головне – слід дотримуватися певних правил проведення таких груп. А саме, не говорити по мобільному телефону під час зустрічі, говорити тільки про себе і про свої власні переживання, не засуджувати інших учасників групи, не проявляти агресію.

Чи гинуть Коні від голоду?

На минулому тижні у мережі «Фейсбук» з’явилася шокуюча інформація про те, що на Кінзаводі № 174, що у Лікарівці, від голоду гинуть коні. Автор публікації Лілія Крутько закликала громадськість допомогти тваринам. 
Ми також поспілкувалися з Лілією через інтернет-мережу, аби дізнатися звідки їй відомо про загибель тварин. Вона відповіла нам коротко: «Я не маю ніякого відношення до кінзаводу. Про проблеми дізналася від інших людей, але вони навідріз відмовляються говорити з журналістами».
Щоб з’ясувати, яка ж таки ситуація на Кінзаводі насправді, ми, перш за все, поспілкувалися із сільським головою Олександром Терещенком та з директором кінзаводу Олегом Радіоновим. На що керівник підприємства розповів: «Про цю інформацію нам відомо. Уже пройшли у зв’язку з цим певні перевірки. Якщо у вас є бажання побачити ситуацію на власні очі, можете також приїхати. Але можу сказати одне: коні від голоду у нас не гинуть. Так, певні проблеми були і є. Ви ж самі бачили, яким посушливим було літо. Проте кормів маємо 80% від потреби. Нині утримуємо 118 голів коней, у тому числі 46 конематок, 1 жеребця плідника, 71 голову молодняку. На 1 листопада у господарстві для годівлі тварин заготовлено кормів: сіно багаторічних трав — ​64,5 тонни; сіно люцерни — ​22 т.; зерносуміш віка — ​вівса — ​215 т.; зерно кукурудзи — ​10,06 т.; зерно пшениці — ​3,07 т.; мінеральні кормові добавки: трикальцій фосфат — ​0,5 т.; кухонна сіль — ​0,7 т. Корм згідно з органолептичними показниками становить задовільну якість. Біохімічне дослідження заготовлених та придбаних кормів та сироватки крові не проводилися через відсутність державного фінансування. А власних коштів господарство не має. Насправді останнім часом вибракували п’ятеро хворих коней віком майже двадцять років. Для цього існує спеціальна комісія. Та щоб коні гинули від голоду, ще раз повторю, такого немає».

Акція з профілактики діабету у Приютівці


Профілактичний день із виявлення на ранній стадії захворювання на цукровий діабет та його запобігання відбувся у Приютівці. Цей населений пункт медики обрали невипадково. Чому саме, пояснила Валентина Гарагуля, головний лікар ОЦРЛ.

«Приютівка - компактне селище. Тут працює дві школи, дитячий садочок, цукровий завод, — ​каже Валентина Корніївна. — ​Зручно зорганізувати великі колективні обстеження, і при цьому не відволікати людей від навчального чи робочого процесу».
Цей захід адміністрація ЦРЛ зпланувала разом із завідувачем Приютівської амбулаторії Андрієм Данилюком. «Окрім того, як керівник лікарні, я звернулася до фірми ФАРМАК, яка поставляє у наш регіон інсуліни і таблетовані препарати, що лікують цукровий діабет. Попросила, щоб підтримали нашу ініціативу та взяли участь в акції. І вони згодилися, — ​продовжує керівниця. — ​Але пояснили, що можуть обстежити лише 30–50 осіб. Звичайно, що для такого населеного пункту це дуже мало. Тож спільно з Андрієм Григоровичем ми прийняли рішення, що самі маємо знайти спонсорів. Глюкометрами, тест-смужками та вологими спиртовими серветками нас підтримав олександрійський активіст — ​Анатолій Тримбач, який очолює благодійний фонд «Шлях до життя».
За один день районні медики обстежити близько чотирьохсот осіб. «Охопили школярів, працюючих та пенсіонерів, — ​говорить лікарка. — ​Особливу увагу приділяли дітям з надмірною вагою, і тим, які мають спадковість до діабету. З першого по дев’ятий клас - оглядали за згодою батьків. А з 9 по 11-ті в обов’язковому порядку, бо вони йдуть у доросле життя і повинні знати про всі фактори ризику, пов’язані з їхнім здоров’ям».

Поделитесь