«У дитинстві я мріяла стати співачкою. Та, як і кожна творча дитина, марила сценою і мандрівками. І першим моїм вчителем у співі була моя покійна бабуся Шура. Пам’ятаю, як наче це було вчора, як разом співаємо «Ой при лужку-при лужку»… Але потім мій шлях співачки почався, не почавшись…», - зізнається Тетяна Шоколова, художній керівник Олександрійського районного будинку культури. 22 вересня вона відсвяткувала свій 55-річний ювілей.
«Після школи я подавала документи в Олександрійське училище культури. Хотіла на вокал і хоровий спів. Але в мене не було початкової музичної освіти, тому мені запропонували йти на режисерське відділення. Тоді я, чесно кажучи, всерйоз не замислювалася, чого так склалося. Мені головне було - поєднати своє життя з культурою, - продовжує олександрійка. – Так я і набувала знань на режисерському. Хоча мій покійний тато дуже вмовляв мене, щоб вступила у Харківський юридичний. Мріяв, що стану нотаріусом».
А от мама у Тетяни все життя дуже любить співати. Зараз їй 77 років. Вона активна і життєлюбна жінка. Своїм вокальним вподобанням ніколи не зраджувала. Мешкає у Новостародубі. Там, де й народилася та виросла наша талановита героїня, де промайнуло її дитинство. «Колись у моєму рідному селі був величезний хор на 44 особи, - говорить вона. - Усі місцеві. А зараз з того хору лишилося 2-3 жіночки. Фактично він розпався. Але був і є розрадою та світлом у вікні для моєї мами».
У 1981 році з відзнакою Тетяна Шоколова закінчила Олександрійське училище культури. Тоді ж її запросили у РБК на посаду інструктора-методиста. «Так і промайнуло якихось 35 років, - зізнається Таня. - Наче вчора. І ніби не було. 10 років працювала на згаданій посаді, а потім стала художнім керівником. Та за умовою договору ще й методистом з клубної справи. І 25 років поєдную ці два напрямки».
Специфіка роботи художнього керівника полягає у тому, що він координує роботу гуртків, які діють при районному будинку культури. Таких там зараз 19. Це і гуртки, і любительські об’єднання, клуби за інтересами, творчі лабораторії.
Також Тетяна Степанівна займається підбором репертуару, контролює якість виконавської майстерності і проведення концертних програм.
«Усе життя я пишу святкові сценарії, - каже вона. - До державних, професійних, народних свят. Різних соціальних і благочинних акцій, культурно-дозвільних заходів. Крім того, кожному фахівцю клубних установ району доводжу до відома методичну інформацію. А таких фахівців у нас 36. Допомагаю в художньому чи музичному оформленні сцен. Розробляю сценарний репертуар. Займаюся розвитком сучасних форм організації дозвілля. А також маркетинговою діяльністю і менеджментом соціокультурної сфери». Але, крім творчої роботи, Тетяна Степанівна виконує ще й великий об’єм управлінських функцій.
«У нас практично всі методисти пишуть сценарії, просто за різними напрямками, - продовжує фахівець. – Я також певний час грала в районному театрі, потім співала в тріо «Гармонія». 25 років поспіль була ведучою. І за той час провела понад 2 тисячі різноманітних заходів».
Найтяжчим і найцікавішим напрямок у своїй діяльності моя героїня вважає проектну діяльність. Багато років поспіль очолює Олександрійське благодійне товариство «ОРБІКЦ». «З часу заснування, з 2002 року, - говорить вона. - Основна місія організації - сприяння соціальній активності і освідченності громадян, зміцнення позицій недержавних організацій в регіоні, пошук механізмів співпраці «влади-бізнесу-громади». Ми розглядаємо будинки культури, як центри громадської активності. Цей підхід активно застосовується у Польщі. А ми впроваджуємо у себе, бо досвід досить прогресивний».
Дякуючи багаторічним напрацюванням, Тетяна Степанівна розробила й реалізувала 7 грантових проектів. Серед них коротко- і довгострокові. Також працюючи тривалий час у культурній сфері, вона здобула у Київському державному інституті культури ім. Олександра Корнійчука фах організатора-методиста. І сьогодні успішно продовжує свій творчий шлях. Має 27-річного сина Мирослава, який своє подальше життя пов’язав з харчовими та фармацевтичними технологіями. І нині мешкає в столиці.
На жаль, найкращого друга і порадника, люблячого чоловіка Володимира вона втратила. Важка хвороба дуже швидко забрала його. Тетяна тяжко перенесла цю втрату, але попри те не розгубила оптимізму, щирості, людяності й доброти.
Крім творчих здобутків, часточку свого серця вона сьогодні бережно віддає двом своїм домашнім улюбленцям. Має вдома німецького вівчара Річа і пухнастого кота Порша. Вирощує квіти. Займається овочівництвом. І залюбки проводить час в колі найкращих і найпозитивніших друзів.
Н. Луценко