пʼятниця, 29 грудня 2017 р.

До зустрічі у новому році


Шановні друзі!
Дуже скоро ми з вами перегорнемо останній день календаря і рік відійде в історію. Кожен з нас напередодні Нового року осягає прожите, підсумовує баланс радощів і прикрощів, ділиться заповітним і говорить про майбутнє. Рік, який проводжаємо, виявився не зовсім легким, проте ми з вами прожили його гідно.
Є такий вислів, що газета – ​чернетка історії, літопис рідного краю. А цей літопис пишемо ми з вами. І тут ми не можемо не подякувати багатьом нашим помічникам, дописувачам, засновникам, адже наше видання складалося із ваших новин, розповідей, інтерв’ю, іміджевих матеріалів, роз’яснень, консультацій, вітань та ін. Ми завжди знаходили порозуміння із керівниками району Б. Курупом та О. Коріненко та відчували їхню постійну підтримку. 

понеділок, 25 грудня 2017 р.

ПРАВООХОРОНЦІ ПРИВІТАЛИ ДІТЕЙ - ПЕРЕСЕЛЕНЦІВ


Приємна подія цими днями сталася у малечі села Андріївка. Від імені керівника Олександрійського районного підрозділу поліції Олександра Кодака, співробітник з ювенальної превенції   ​Ярослав Руденко  привітав дітей - переселенців із зони АТО зі святом Миколая. 
Він відвідав місцевий садок та школу і передав дітям солодкі подарунки та шкільне приладдя.
Н. Луценко

Дарунки — ​для маленьких пацієнтів, іграшки — ​на відділення


У День святого Миколая в педіатричному відділенні ОЦРЛ відбувся святковий концерт. Для маленьких пацієнтів закладу його організували студенти Олександрійського училища культури та працівниці лікарні. Для дітей провели цікаві ігри, конкурси та веселий концерт. 

Дива і подарунки у День Миколая

Про диво мріють не лише діти, а й дорослі. І більшість з них пов’язують це із Днем Святого Миколая, який із щедрістю дарує кожному гарний настрій, віру у здійснення найзаповітніших мрій, закладає в дитячі душі світлі почуття доброти, радості й тепла. Та якщо у родинах здебільшого чарівниками є батьки, які втілюють дитячі мрії у життя, то для діток, які за різних обставин обмежені в батьківській опіці та любові, ними стають представники різних колективів.
Та вже доброю щорічною традицією стали привітання гостей із району дитячих колективів Новопразької спеціалізованої школи-інтернату та дитячого будинку «Перлинка», що у Войнівці. Цьогоріч до них завітали перший заступник голови райдержадміністрації Юрій Коваль, заступник голови Кіровоградської облради Ігор Степура, директор районного центру соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді Ірина Чемерис  та творчі працівники районного будинку культури. Разом вони зробили цей день по-особливому радісним для малечі. Гості побажали дітворі зростати здоровими, добрими і щасливими. А ще разом із частинками добра і тепла передали вихованцям солодощі та іграшки. 

Лікарі і пацієнти потребують розумної реформи

Майже 40 років Андрій Данилюк очолює Приютівську амбулаторію. За цей час був удостоєний звання «Заслужений лікар України». Днями відзначив свій 60-річний ювілей.
Свою трудову стежину розпочав у далекому 1980-му. Рік працював фельдшером у столичній «швидкій». А потім, по закінченню Київського медінституту, направлений на інтернатуру у міську лікарню № 1 м. Олександрії. Одразу себе зарекомендував з найкращого боку. І у серпні 1982-го призначений на посаду дільничного терапевта Приютівської лікарні. За два місяці вже став головним лікарем закладу. Очолює його і по сей день.
Під його керівництвом  30 медиків — ​лікарі, старший та молодший медперсонал. 18 з них працює в амбулаторії та 12 — ​у терапії. Разом обслуговують до 10 тисяч населення. «Окрім мешканців Приютівки, також і жителів сусідньої Протопопівки, Косівки, Бутівського, Березівки та навіть з Миронівки сусіднього Світловодського району, — ​говорить лікар. — ​У своєму арсеналі маємо 10 ліжок стаціонару, власний УЗД-апарат, рентген, сучасну лабораторію, фізіотерапевтичний кабінет, два стоматологічних кабінети, санітарний автомобіль. Наших пацієнтів щотижня консультують лікар-акушер-гінеколог, невропатолог та рентгенолог з ОЦРЛ».
Зараз Приютівська амбулаторія включена до районної програми соціально-економічного розвитку і на її ремонт у 2018-му планують виділити чималі кошти. «Ще цього року ми хотіли перекрити дах, але за браком фінансування — ​не змогли, — ​продовжує лікар. — ​Маємо проектну документацію. І тепер районна адміністрація обіцяє нам, що у 2018-му — ​все заплановане виконають. Тож ми збираємося замінити в амбулаторії дах, утеплити приміщення, зробити внутрішні ремонти. Виконати всі вимоги з пожежної безпеки. Окрім того, щоб заощаджувати на опаленні, згодом плануємо запустити незалежну котельню».

Що нового сільським територіям принесе 2018-й?

У двох попередніх номерах «СВ» ми публікували опитування сільських та селищних голів. Сьогодні продовжуємо. Та цікавимося у них, яким видався поточний рік та що очікують від нового?
Віктор Близнюк, Андріївська сільська рада
2017-й став непростим, але можна сказати вдалим, тому що впровадили у життя певний обсяг робіт. Це й ремонт сільських доріг і різні питання, пов’язані з благоустроєм. Можна гордитися тим, що ми відкрили другу групу ДНЗ «Ластівка» та гарно відсвяткували 120-річчя свого села.
У наших планах — ​продовжити ремонт доріг, виділити кошти на удосконалення розвитку освітніх і медичних закладів. А також здійснити паспортизацію місцевого сміттєзвалища. Хотілося б мати для своїх сіл машину з вивезення сміття. Й вирішити інші нагальні проблеми, яких удосталь. Це і питання водогону в Сурганах та відсутність магазинів у малих селах. Частину з них розв’язати нам допомагає базове господарство — ​ПАТ «Олександрійський Райагрохім» на чолі з керівником Сергієм Китаєвим, а також ФГ «Джерело‑2», керівник Сергій Баранець.

Відкрили головну ялинку району



За доброю традицією на День Святого Миколая біля Олександрійської районної державної адміністрації відбулося відкриття головного атрибуту Нового року — ​святкової ялинки. Найбільше його початку чекала дітвора. Разом із батьками зібралися вони у дружньому колі. Відкриття свята розпочалося із привітальних слів першого заступника голови Олександрійської райдержадміністрації Юрія Коваля. Продовжилося урочисте дійство театралізованою виставою з Святим Миколаєм та іншими казковими героями, на яких перетворилися творчі працівники районного будинку культури. Вони грали в ігри та веселили діточок. Малеча теж прагнула показати себе і отримати гостинці від Миколая, розповідаючи новорічні віршики. А ще їх дуже вабили казкові тварини — ​олені, які яскраво світилися під ялинкою.
Та щоб зелена красуня теж засяяла гарними вогнями і дорослі, і діти дружно вигукували: «Один! Два! Три! Ялиночко, світи!!!».
Святковий настрій, приємні емоції стануть для всіх учасників та гостей свята хорошим спогадом про рік, що минає, та добрим починанням у році прийдешньому.
Наш кор.

понеділок, 18 грудня 2017 р.

Маршрути на картах мрій стануть реальними стежинами до добробуту громад Олександрійщини


У нашому бурхливому повсякденному житті люди все частіше виявляють бажання відпочити від гамірної і неспокійної реальності, подальші від метушні відвідати місця, де можна насолодитися красою навколишніх пейзажів, подихати свіжим повітрям, познайомитись з історією, культурою, традиціями краю, скуштувати страв місцевої кухні. Окрім того, в місцевостях, які надають послуги в сфері зеленого туризму, покращується якість інфраструктури. Оскільки наш край аграрний та не багатий на потужні підприємства, то обслуговування туристів є чи не найперспективнішою сферою для заробітку населення. А для цього треба створити туристичний продукт, який би приносив місцевому населенню хоч і не великий, але прибуток. Наразі у селах Олександрійщини є попит на відвідування їх туристами навіть з інших регіонів країни, проте немає дієвої інфраструктури, яка б дозволяла туристам не тільки отримувати оздоровлення, але й мати цікаве дозвілля. Але якщо ґрунтовно підходити до реалізації важливих ідей, то таку практику можна розвивати. Чотири сільські громади Олександрійщини вирішили ризикнути. Вони стали учасниками Міжнародного польсько-українського проекту «Соціально-економічні можливості розвитку сіл Олександрійщини».

Головне — ​любити свою роботу

Людмила Мороз — ​з числа тих, хто добре знає тонкощі роботи медиків не з чиїхось слів, а з власного досвіду, хто віддав цій нелегкій, але благородній справі понад три десятиліття свого життя.
Ще у дитинстві вона зробила свій вибір. Дівчинці дуже подобалася сусідка — ​педіатр за фахом, медик за покликанням Аза Василівна Демидович. Тому для себе вирішила раз і назавжди — ​буду медиком. По закінченню школи у рідній Новій Празі успішно вступила в Олександрійське медичне училище, де здобула найважливіші фахові знання медичної сестри. І вже дипломованим фахівцем у 1979 році за розподілом повернулася у рідне селище, у тодішню Новопразьку районну лікарню № 1. Молода випускниця одразу поринула у непростий вир клопотів та хвороб у терапевтичному відділенні закладу. І вже на практиці відчула, що в роботі медика відпочинку не буває. Та вже через рік їй запропонували виконувати обов’язки головної медсестри лікарні. Та найбільше років професійного життя вона віддала відповідальній ділянці у медицині — ​швидкій та невідкладній допомозі. Працюючи старшим фельдшером цього пункту, вона розуміла, настільки відповідальна і важлива її професія. Оскільки саме працівникам швидкої доводиться надавати першу невідкладну допомогу, яка може врятувати людське життя. Оперативний виїзд на виклик, встановлення діагнозу плюс кваліфікована перша медична допомога — ​така специфіка роботи фельдшера пункту швидкої та невідкладної медичної допомоги. «На той час бувало по 20–25 викликів на день, — ​згадує Людмила Йосипівна. — ​Працювало нас тоді четверо фельдшерів. Не можу не згадати сьогодні тих жінок, з якими пройшли хорошу практичну школу, здобули безцінний досвід, оскільки наша робота потребувала оперативності, точності і, звичайно, відпрацьованих професійних навичок. Це Тетяна Солов’ян та двоє вже нині покійних — ​Валентина Кісільова і Галина Козубенко. Було нелегко, адже доправляли і травмованих, і вагітних, і з серцевими нападами. Пологи доводилося приймати в екстремальних умовах, а часом і дебоширів рятувати. Нам, фельдшерам швидкої, потрібно було приймати рішення в складній, нестандартній обстановці і умовах дефіциту часу. Тепер розумієш, скільки всього було пережито, що можна й книгу спогадів писати».

Медичне обслуговування на селі: чи буде краще?

Чимало розмов нині точиться про телемедицину, яку запровадять в Україні у рамках медичної реформи. Про переваги та особливості цих новацій щонайменше півроку говорять Президент України, урядовці і чиновники від Міністерства охорони здоров’я. Усі вони обіцяють багатомільярдні інвестиції на розбудову нових амбулаторій, сучасного обладнання та Інтернету для медиків.
Як анонсує Петро Порошенко, високошвидкісний Інтернет забезпечить жителів села консультуванням найкращих фахівців. Запровадження такої послуги відбудеться у рамках медичної реформи і відповідно до нового закону «Про підвищення доступності та якості медичного обслуговування у сільській місцевості», який підписати він обіцяє найближчим часом.
Експерти підрахували, щоб накрити системою телемедицини всю Україну потрібна зовсім незначна, як для масштабів держави, сума — ​трохи більше 8 мільйонів гривень. У той час, як впровадження послуги онлайн — ​консультування заощадить до 40% витрат на охорону здоров’я.

Новопразьці взяли участь в акції


Благочинна акція з попередження та виявлення на ранній стадії цукрового діабету відбулася нещодавно у Новій Празі. У попередньому номері «Сільського вісника» ми вже розповідали про аналогічну у Приютівці. Там загалом районні медики обстежили 439 осіб. «Норму виявили у 342 пацієнтів, — ​підкреслює Олександр Гірник, головний лікар Центру первинної медико-санітарної допомоги району. — ​А 42 особи мають підвищений показник. 55 — ​граничний (тобто верхню межу). Отримавши такі результати, можна сказати: захід себе виправдав. І ми змогли не лише обстежити людей, а й окрему частину з них (тобто 10%) — ​дообстежити та призначити потрібне лікування».

Заслужені відзнаки — ​волонтерам


День волонтера у світі відзначається щорічно з 1985 року. А от в Україні волонтерство офіційно визнали лише у 2003 році. Та найбільше волонтерський рух набрав обертів із початком антитерористичної операції. Події на Сході України показали, що є такі люди, яким не байдуже майбутнє нашої держави, і першочергово військових та добровольців, які стоять на захисті її суверенітету. Саме волонтери витягнули на своїх плечах забезпечення армії у найтяжчі моменти.

Громадський активіст стурбований якістю питної води. І недаремно

Раніше ми розповідали своїм читачам про ситуацію у справі олександрійського активіста Володимира Злакомана. Сьогодні він знову звернувся до редакції «Сільського вісника» з проханням розповісти про наболілі теми і ситуації, які склалися у його житті.
«У багатьох людей на даний час немає договірних відносин з міськими комунальними службами, — ​каже Володимир Омелянович. — ​А з них постійно вимагають кошти за послугу. Тому, як громадський діяч та місцевий активіст, через пресу звертаюся до городян. Закликаю — ​оформляйте договори з комунальниками, інакше — ​не матимете правових відносин».
Як очільник громадської організації «Демократія проти корупції», Володимир Омелянович порушує тему використання неякісної питної води. «Приніс з собою хліб, який дуже швидко пліснявіє, — ​показує, — ​бо вода для його випічки використовується неякісна!».
Він вважає, це питання варто озвучувати у місцевих ЗМІ. «Абсолютно чиста вода в нашій країні давно закінчилася, — ​впевнений активіст. — ​Найбільш брудна на Кіровоградщині, Херсонщині та Дніпропетровщині. І шанси на те, що у нас з часом з’явиться якісна вода — ​дуже малі. Можливо, будинки треба дообладнати водоочисними фільтрами. І це допоможе. Але вирішувати проблему треба на місцевому рівні. Й не зволікати», — ​підкреслює насамкінець.
------------------------------------------------------------------------------------------------------------
Питанням якості питної води ми також поцікавились у фахівців. Роз’яснення з цього приводу надала Анастасія Чижик, заступник начальника Олександрійського районного управління Головного управління Держпродспоживслужби в області. 
«У поточному році різко збільшилася кількість спалахів гострих кишкових інфекційних захворювань, — ​говорить вона. — ​Фактором передачі збудника інфекції стала недоброякісна питна вода. В Україні у 2017-му з водним фактором передачі інфекції постраждало 837 осіб, у тому числі 489 дітей. На території Олександрійського району спалахів гострих кишкових інфекцій, пов’язаних з вживанням недоброякісної води, не реєструвалося».
У цілому по Україні, як переконує фахівець, відхилення за показниками епідемічної безпеки питної води складає 2%, а по санітарно-хімічних показниках — ​11%. У той же час по Олександрійському району ці показники значно вищі.
«У рамках планового моніторингу Олександрійським підрозділом Кіровоградської обласної лабораторії було відібрано та досліджено 21 пробу питної води із джерел централізованого водопостачання, із них 2 проби (9,5%) не відповідало вимогам ДСанПіН 2.2.4–171–10. Але такий контроль найчастіше носить разовий характер. Із 13 водогонів лише на чотирьох дослідження води проводяться щоквартально. На решті раз-два на рік.
Також ми проводили дослідження води громадських колодязів та свердловин. У тому числі взяли 28 проб питної води у навчальних закладах, із них не відповідали вимогам Державних санітарних правил і норм 22 проби (78,6%), у тому числі 11 проб (39,3%) по мікробіологічних показниках та 15 (53,6%) по вмісту нітратів».
У поточному році лабораторний контроль якості питної води здійснили у 12-ти сільських та селищних радах. «Не всі джерела децентралізованого водопостачання стоять на обліку. А паспортизовані лише 70% з них, — ​наголошує Анастасія. — ​Постійне вживання питної води з підвищеним вмістом нітратів може призвести до серйозних захворювань».
«Щоб убезпечити дітей від захворювань на привозній воді у нас сьогодні працює Михайлівський садок та Добронадіївська школа. Якісною питною водою заклади забезпечують сільські ради. Основна біда – вони нерегулярно роблять перевірки  громадських колодязів. Мають контролювати їх щокварталу. Вартість лабораторних досліджень складає 840 грн. Але сільські ради від них відмовляються. Максимум, що роблять - одну перевірку на рік. Сплачують 400 грн. Хоча усі й кажуть, що здійснити перевірку недорого, але їх, по суті, не роблять. Змусити очільників територій виконати це – ми не можемо, бо зараз в Україні діє мораторій на перевірки. Можемо лише рекомендувати їм здійснити таку перевірку. Тож ситуація з якісною питною водою така, яка є».
Н. ЛУЦЕНКО.

Поляки приділяють багато уваги благоустрою та здоровому способу життя

На початку грудня голова Олександрійської районної ради Ольга Коріненко побувала з навчальним візитом у Польщі. Відвідала сусідню країну разом з колегами — ​очільниками інших районів області. Обмін досвідом відбувся в рамках угоди між Кіровоградською ОДА та Нижньосілезьким воєводством.
«У Польщі переймали досвід з питань децентралізації, — ​говорить Ольга Анатоліївна. — ​Побували в адміністрації Нижньоселезького воєводства. Зустрілися з віце-маршаликом. Мали змогу ознайомитися з особливостями їхнього адміністративно-політичного устрою. Потім переймали досвід у повіті (по-нашому — ​район). Були у місті Болеславець, де крім адміністрації, відвідали керамічний завод.
Наступним пунктом призначення став візит до гміни Міліч (у нас ОТГ). Вона найменша у воєводстві. Має 25 тис. жителів на 52 населені пункти. Керівний апарат складає сто осіб. Розташована у лісисто-болотистій місцевості. Спеціалізується на зеленого туризму.
За цей рік гміна реалізувала ряд інвестиційних проектів. На її території все дуже й дуже впорядковано. 45% бюджету вона формує сама, а решту у вигляді субвенцій надає держава, «плюс» підтримка Європейського Союзу.
Освіта для дітей у садках і школі — ​безкоштовна. Батьки оплачують тільки харчування.

Що нового сільським територіям принесе 2018-й?

У попередньому номері «СВ» розпочали опитування сільських та селищних голів району у рамках відзначення Дня місцевого самоврядування. У цьому номері — ​продовжуємо. Цікавимося, яким у них видався поточний рік і що очікують від нового?
Олександр Горбань, Косівська сільська рада
У цьому році нам вдалося встановити в селі водонапірну вежу. Облаштували місток через річку. Виділили кошти на покращення матеріально-технічної бази місцевого будинку культури і вирішили ряд питань, пов’язаних з благостроєм сільських територій. Чималий обсяг допомоги у вирішенні нагальних питань громади отримуємо від базового господарства ТОВ «Колос» (директор О. Замковий). Провели широкомасштабний день села.
Але є ще багато проблем, що потребують вирішення. Стосуються вони освітлення сільських вулиць та завершення ремонту сільського водогону. По можливосту усе це плануємо вирішувати спільно з громадою.
Михайло Ручйов, Войнівська сільська рада
— Рік видався непростим. Але з-поміж того ми встигли впровадити у життя певний обсяг робіт. Здійснили, наприклад, ямковий ремонт сільських доріг. Продовжили встановлення вуличного освітлення. Виділили кошти на сільську амбулаторію, аби придбати комп’ютерну техніку. Півмільйона гривень спрямували на освіту.
Хочемо з наступного року зробити генплан села. Плануємо також відновити приміщення сільської ради, що постраждало від пожежі. Під питанням зараз знаходиться відкриття третьої групи в ДНЗ «Веселка». Та має вирішитися уже з наступного року. Також плануємо ремонт сільських автобусних зупинок. Продовжуватимемо виділяти кошти на удосконалення та розвиток освітніх і медичних закладів свого рідного села.
Н. Луценко

Мешканці Лозуватки та Григорівки не проти об’єднання


Минулої суботи громадські слухання з приводу створення Новопразької ОТГ пройшли у селах Лозуватка та Григорівка. На них були присутні й наші журналісти.
Дорога до Лозуватки від Нової Праги зайняла 15 км. Практично вся кам’яна. Подекуди вибоїни, але в цілому більш-менш. Доїхати можна.
Самі громадські слухання відбулися на в’їзді у село. Просто неба. Поруч з адмінбудівлями одного з фермерських господарств.

Привітали працівників місцевого самоврядування


7 грудня в Україні відзначалося День місцевого самоврядування — ​свято найбільш наближеної до людей ланки влади, свято тих, хто щодня безпосередньо працює на сільських і селищних територіях, діє на благо громади, веде депутатську діяльність. З цієї нагоди у залі районного будинку культури зібралися представники місцевого самоврядування Олександрійщини: селищні та сільські голови, представники сільських рад, ветерани місцевого самоврядування. Ще до початку заходу вони щиро вітали один одного зі святом, зал сповнився лагідними усмішками.

понеділок, 11 грудня 2017 р.

Олександрійська галерея мистецтв збирає кошти на опалення


Наприкінці жовтня в Олександрії запрацювала перша міська галерея мистецтв «VashART». «Майже рік у приміщенні тривав ремонт, — ​говорить її засновниця Ірина Кваша. — ​У цю роботу вкладено багато зусиль. Але не все ще завершено. Ми також потребуємо обладнання системи опалення та заміни старих вікон. З цією метою зреалізували цікаву акцію».
Спільно із Світланою Віряскіною, фундаторкою рекламного агентства «Алігатор», місцеві галеристи надрукували благодійний календар (на фото). «Він стане чудовим подарунком до Нового року і Різдва, — ​підкреслює Ірина. — ​Його вже замовляють. Придбати можна у галереї та «Кав’ярні на Соборній». Має формат А3. Вартість попереднього замовлення 250 грн. У продажу - 300 грн.».
За більш детальною інформацією звертайтеся до Ірини Кваші.
Номер її телефону: 099 744 0 712.
Н. Луценко

Працьовиті і талановиті

Сільські мешканці доволі часто у різних справах звертаються до сільської ради. У вирішенні багатьох із них допомагають секретарі. Завжди заклопотані, серед безлічі паперів. Чимось навіть схожі на бухгалтерів. Добре, що нині на підмогу у їхній роботі «прийшли» комп’ютери. Та головного у цих буднях не замінити нічим — ​живе спілкування з різними категоріями людей. Хтось приходить у справах, хтось погомоніти, а хтось й поскаржитися. Усім не поясниш, що за день треба купу роботи зробити: це реєстрація, звіти, довідки, протоколи, акти тощо. Робота секретаря сільської ради дуже відповідальна, бо ж тут треба і в документах знатись, і людяним бути. 
Людмила Киричата
Вмінням зрозуміти, пояснити, запевнити, порадити та розрадити вирізняються і секретарі сільських рад району. Серед них: Людмила Киричата із Добронадіївської сільської ради, Тамара Котляр із Бандурівської, Олена Попадін із Недогарської, які працюють у місцевому самоврядуванні вже понад десять років. Але у переддень їхнього професійного свята ми вирішили відійти від усталених норм і поговорили з ними не про роботу, а про їхні вподобання, їхнє хобі. Адже здебільшого у сільських жінок просто на це не вистачає часу.
Людмила Киричата, майстриня вишивки, найплодотворнішою у своїй творчості вважає зиму, коли не треба на городі поратися. За допомогою голки й різних ниток вона перетворює просту тканину на справжній витвір мистецтва… З добрим настроєм, любов’ю і натхненням вишиває гарні вишиванки, чудові, мов живі, картини, барвисті весільні та обрядові рушники, серветки, ікони. Каже, пробувала вишивати ще коли навчалася у технікумі, а потім була велика перерва. І ось вже більше п’яти років її роботи радують очі не лише рідних і друзів, а й зовсім чужих людей. Вони вирізняються витонченістю, чудовим підбором кольорів. Хрестик за хрестиком заповнює майстриня полотно різними узорами. Від вишивання не стомлюється, така творча праця додає їй сили, лікує, надихає на життя. Але слід додати, що її творчість різностороння, бо оволоділа ще й методикою виготовлення виробів із бісеру, захоплюється намистом, яке комбінує на власне вподобання.

Суть місцевого самоврядування - покращення життя мешканців своїх територій

Так вважає депутат Кіровоградської обласної ради Ірина Чемерис. Напередодні свята - Дня місцевого самоврядування я зустрілася з нею, щоб поставити кілька запитань.
— Ірино Анатоліївно, наближається дата, до якої Ви теж причетні - День місцевого самоврядування. Цікаво дізнатися, що думаєте Ви з приводу ефективності народовладдя в Україні?
— Чесно скажу, що за два роки депутатства моє бачення самоврядування дещо змінилося. Воно стало більш реальним і пов’язане передусім з реформою децентралізації. Для мене очевидно, що її ключове завдання- створення потужних, економічно сильних громад. За два роки реформи з`явилися самодостатні громади, які задовольняють очікування своїх мешканців. І це означає, що принцип народовладдя збережено. Можна довго аналізувати історію їхнього успіху, але головне, що допомогло їхньому розвитку- це наявність ресурсів та вдале керівництво. В успішних громадах до влади прийшли люди, які не тільки були успішними бізнесменами чи управлінцями, а в яких були ідеї, проекти, бачення, як заробити кошти для громади.
Повірте, що витрачати кошти на ремонти доріг, комунальних закладів чи будівництво зможе кожен, а от зробити свою територію інвестиційно привабливою, відкрити нове виробництво, на жаль, можуть одиниці.

Яким був 2017-й і чого очікувати від нового року, розповідають очільники сільських громад

7 грудня в Україні відзначається День місцевого самоврядування. Напередодні свята наш кореспондент поспілкувався з сільськими та селищними головами. І поцікавився тим, яким для них видався поточний рік та чого очікують від нового?
Оксана Клочко, Протопопівський сільський голова
Для мене рік був важким. Чому? Мали розрахувати кошти на утримання усіх закладів соцсфери. Щоб кожному вистачило. А їх у нас - чимала кількість. Чи не найбільша у районі. Це два дитячих садки, два будинки культури, сільська рада та пожежна частина. Загальний штат - 54 особи. Найбільше коштів спрямували на ремонт доріг, займалися благоустроєм та вирішували інші потреби. Але оскільки бюджет обмежений, вирішити всі питання не завжди під силу. 
Сподіваємося, що з наступного року увійдемо до складу новоствореної ОТГ. Покладаємо на те великі надії. Є велика вірогідність, що землі, які знаходяться за межами населених пунктів, перейдуть у розпорядження об’єднаних громад. На місцях також лишатимуться податки. Тому дуже позитивно налаштовані до процесу злиття сусідніх сільрад. 

середа, 6 грудня 2017 р.

Новопразьці підтримали ідею об’єднання



Минулої суботи у Новій Празі відбулися громадські слухання. Стосувалися вони створення об’єднаної ОТГ. Зустрічі з активістами селища були організовані у двох будинках культури та музичній школі. На заході побували й наші журналісти.
Розповідаючи про перспективи злиття сільських громад, очільниця Нової Праги Ольга Горбенко зазначила, що найкращим варіантом для селища є приєднання до нього Шарівської сільської ради Олександрійського району, Пантазіївської — ​Знам’янського, Митрофанівської — ​Новгородківського та Петрокорбівської — ​Новгородківського району. Центром громади запропонувала Нову Прагу. Мешканці селища майже одноголосно підтримували її пропозицію. І активно цікавилися тим, що очікує на їхню переформатовану громаду у майбутньому. Компетентні відповіді на запитання отримували від Олега Яременка, директора Центру розвитку місцевого самоврядування з Кропивницького. На захід він завітав на запрошення Ольги Горбенко. Читайте далі окремі з них.

понеділок, 4 грудня 2017 р.

В Олександрійському районі створено дві патронатні сім’ї


Новітню форму виховання — ​патронатні сім’ї — ​запроваджено в Олександрійському районі. Таке рішення ухвалене 21 листопада за результатами співбесіди з кандидатами у патронатні вихователі та їхніми помічниками. Зустріч усіх зацікавлених осіб відбулася за участі голови Олександрійської РДА Богдана Курупа, директора районного центру соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді Ірини Чемерис та інших представників районних структурних підрозділів РДА, що надають соціальні послуги населенню.

Психологи допомагають бійцям адаптуватися до мирного життя

Протягом майже трьох років у нашому житті все частіше звучать слова «війна» та «АТО». Якими словами їх не назвати, вони означають одне – горе, смерть та розруху. На жаль, безпосередніми учасниками цих страшних подій стали чиїсь сини, брати, онуки. Тому нам усім не повинно бути байдужим те, з якими проблемами сьогодні стикаються колишні бійці та їхні  сім’ї. 
З цією метою районний центр соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді спільно із Центром медико-психологічної допомоги учасникам АТО та членам їхніх сімей вперше запросили ветеранів АТО на групу-зустріч. Головна мета заходу – адаптація колишніх учасників АТО, популяризація знань, навичок самодопомоги. - Наше завдання зробити все можливе, щоб колишні бійці якомога швидше адаптувалися у мирне життя і цей процес відбувся з користю для нього самого, для його сім’ї, - зазначила, розпочинаючи зустріч, заступник директора центру соціальних служб, вона ж і психолог Діана Сперисенко. – Це поки що перша така зустріч, яка проводиться в закритому форматі та за принципом конфіденційності. Але ми плануємо проводити їх постійно, хоча б раз на місяць. Ми забезпечимо вам та іншим учасникам, які можливо приєднаються до нас наступного разу, таке середовище, куди кожен завжди зможе прийти і відчути себе безпечно й затишно. Знайте, що Вас тут приймуть такими, якими Ви є, з усіма вашими проблемами та переживаннями. Ми спільно шукатимемо шляхи виходу з простих, і не дуже легких ситуацій, з якими вам доводиться стикатися, повернувшись із місць, де ви бачили кров, смерть побратимів, чули вибухи. Головне – слід дотримуватися певних правил проведення таких груп. А саме, не говорити по мобільному телефону під час зустрічі, говорити тільки про себе і про свої власні переживання, не засуджувати інших учасників групи, не проявляти агресію.

Чи гинуть Коні від голоду?

На минулому тижні у мережі «Фейсбук» з’явилася шокуюча інформація про те, що на Кінзаводі № 174, що у Лікарівці, від голоду гинуть коні. Автор публікації Лілія Крутько закликала громадськість допомогти тваринам. 
Ми також поспілкувалися з Лілією через інтернет-мережу, аби дізнатися звідки їй відомо про загибель тварин. Вона відповіла нам коротко: «Я не маю ніякого відношення до кінзаводу. Про проблеми дізналася від інших людей, але вони навідріз відмовляються говорити з журналістами».
Щоб з’ясувати, яка ж таки ситуація на Кінзаводі насправді, ми, перш за все, поспілкувалися із сільським головою Олександром Терещенком та з директором кінзаводу Олегом Радіоновим. На що керівник підприємства розповів: «Про цю інформацію нам відомо. Уже пройшли у зв’язку з цим певні перевірки. Якщо у вас є бажання побачити ситуацію на власні очі, можете також приїхати. Але можу сказати одне: коні від голоду у нас не гинуть. Так, певні проблеми були і є. Ви ж самі бачили, яким посушливим було літо. Проте кормів маємо 80% від потреби. Нині утримуємо 118 голів коней, у тому числі 46 конематок, 1 жеребця плідника, 71 голову молодняку. На 1 листопада у господарстві для годівлі тварин заготовлено кормів: сіно багаторічних трав — ​64,5 тонни; сіно люцерни — ​22 т.; зерносуміш віка — ​вівса — ​215 т.; зерно кукурудзи — ​10,06 т.; зерно пшениці — ​3,07 т.; мінеральні кормові добавки: трикальцій фосфат — ​0,5 т.; кухонна сіль — ​0,7 т. Корм згідно з органолептичними показниками становить задовільну якість. Біохімічне дослідження заготовлених та придбаних кормів та сироватки крові не проводилися через відсутність державного фінансування. А власних коштів господарство не має. Насправді останнім часом вибракували п’ятеро хворих коней віком майже двадцять років. Для цього існує спеціальна комісія. Та щоб коні гинули від голоду, ще раз повторю, такого немає».

Акція з профілактики діабету у Приютівці


Профілактичний день із виявлення на ранній стадії захворювання на цукровий діабет та його запобігання відбувся у Приютівці. Цей населений пункт медики обрали невипадково. Чому саме, пояснила Валентина Гарагуля, головний лікар ОЦРЛ.

«Приютівка - компактне селище. Тут працює дві школи, дитячий садочок, цукровий завод, — ​каже Валентина Корніївна. — ​Зручно зорганізувати великі колективні обстеження, і при цьому не відволікати людей від навчального чи робочого процесу».
Цей захід адміністрація ЦРЛ зпланувала разом із завідувачем Приютівської амбулаторії Андрієм Данилюком. «Окрім того, як керівник лікарні, я звернулася до фірми ФАРМАК, яка поставляє у наш регіон інсуліни і таблетовані препарати, що лікують цукровий діабет. Попросила, щоб підтримали нашу ініціативу та взяли участь в акції. І вони згодилися, — ​продовжує керівниця. — ​Але пояснили, що можуть обстежити лише 30–50 осіб. Звичайно, що для такого населеного пункту це дуже мало. Тож спільно з Андрієм Григоровичем ми прийняли рішення, що самі маємо знайти спонсорів. Глюкометрами, тест-смужками та вологими спиртовими серветками нас підтримав олександрійський активіст — ​Анатолій Тримбач, який очолює благодійний фонд «Шлях до життя».
За один день районні медики обстежити близько чотирьохсот осіб. «Охопили школярів, працюючих та пенсіонерів, — ​говорить лікарка. — ​Особливу увагу приділяли дітям з надмірною вагою, і тим, які мають спадковість до діабету. З першого по дев’ятий клас - оглядали за згодою батьків. А з 9 по 11-ті в обов’язковому порядку, бо вони йдуть у доросле життя і повинні знати про всі фактори ризику, пов’язані з їхнім здоров’ям».

понеділок, 27 листопада 2017 р.

Одна справа на усе життя

Шестидесятилітня історія центральної районної лікарні — ​ціла біографія, в яку вписано чимало яскравих сторінок працьовитих фахівців, відданих своїй справі сповна. Завдячуючи начальнику відділу кадрів ОЦРЛ Наталії Щербаковій, тут зібрана цікава інформація про людей у білих халатах, які раз і назавжди обрали для себе професійну стежину. Один запис у трудовій книжці про призначення або про одне місце роботи, хіба що із підвищенням кар’єрними сходами — ​не кожен може похизуватися такими свідченнями. А ось ті, про кого йтиме мова далі, відпрацювавши у районній лікарні понад два десятиліття, навіть не уявляють, що могло бути інакше у їхньому житті.


Юрій Соменко, лікар-стоматолог-ортопед, наприклад, по закінченню Дніпропетровського медичного інституту у 1985 році прийшов працювати в стоматологічне відділення і нині успішно очолює колектив. Батьківську справу продовжують обоє дітей. До речі, у його відділенні кілька колег, які теж мають за плечима солідний багаж професійних знань. Зокрема, Дмитро Стец працює лікарем-стоматологом з 1993 року. Сім’я Мачкурів — ​Олександр Теодорович і Галина Миколаївна — ​лікарі-стоматологи з 25-річним стажем. Валентина Шоліна більше 30 років — ​на посаді зубного техніка. Усі ці люди дбають про те, щоб сільське населення було здоровим і мало гарну та щиру усмішку.

Що хвилює новопразьців

Минулого тижня наш кореспондент побував у Новій Празі на сесії селищної ради. Та користуючись нагодою мав змогу провести опитування місцевих мешканців. Поцікавився, з якими проблемами сільчани стикаються у повсякденному житті? Чи часто звертаються до селищного голови, депутатів? Та чи чули про об’єднання громади?

Сергій Сазанов, 56 років, 
продавець
— Три роки тому з сім’єю переїхали у Прагу. До того мешкали в Олександрії. Селище нам дуже полюбилося. Вважаю, тут навіть краще, ніж у місті. Найбільше імпонує проведення різноманітних культмасових заходів, що в Празі - не рідкість. За ці три роки до селищного голови жодного разу не звертався. Не було потреби. Про об’єднання громади чув, але що з того вийде — ​не знаю.

Міла Лисенко, 70 років, 
пенсіонерка
— Вважаю, що глобальною бідою Нової Праги є поганючі дороги і суцільне безробіття. А все інше — ​терпіти можна. Живемо тихо і спокійно. Працюють магазини, школи, садки і пошта. Причин, щоб звертатися зі скаргами до селищного голови чи депутатів немає. Про злиття громад я знаю. Не дуже розуміюся, що з того буде, бо це ж щось нове. А до нового люди завжди ставляться з підозрою.

Ольга Сазанова, 58 років, 
продавчиня
— Найбільшою проблемою Нової Праги, думаю, є занедбані хати, що то там — ​то тут проглядаються центральною вулицею. Треба з цим щось робити. Ще одна біда — ​неосвітлені вулиці. Крок від центру і суцільна темрява. Знаю, що усі ці питання потребують негайного вирішення, але сама до селищного голови чи депутатського корпусу з цим не зверталася. Від вас вперше чую про об’єднання громади.

пʼятниця, 24 листопада 2017 р.

Новопразьці підтримали створення об’єднаної територіальної громади

Нова об’єднана територіальна громада, яка об’єднає села кількох районів області, може незабаром з’явитися на мапі Олександрійщини. З такою ініціативою 16 листопада на сесії селищної ради Ольга Горбенко, Новопразький селищний голова, звернулася до депутатів.
Йшлося про можливість добровільного об’єднання територіальних громад селища міського типу Нова Прага, сіл Лозуватка, Григорівка, Олександро-Пащенкове Новопразької селищної ради, сіл Шарівка, Квітневе, Гайове Шарівської сільської  ради Олександрійського району, сіл Пантазіївка, Троянка, Веселка Пантазіївської сільської ради Знам’янського району, села Митрофанівка Митрофанівської сільської ради Новгородківського району, сіл Петрокорбівка,  Білопіль,  Дубівка,  Корбомиколаївка Петрокорбівської сільської ради Новгородківського району в Новопразьку об’єднану територіальну громаду з центром у селищі міського типу Нова Прага. Місцеві обранці одноголосно, двадцятьма двома голосами, підтримали цю ініціативу і затвердили Порядок проведення громадських обговорень з питань добровільного об’єднання територіальних громад та склад робочої групи по їхньому проведенню.
О. ПЕТРЕНКО.

У Новій Празі відкрили капітально відремонтоване приміщення амбулаторії

Ранок 17 листопада видався хоча і морозним, але сонячним. І це не завадило мешканцям Нової Праги зібратися чисельною родиною біля місцевої амбулаторії. Тим, хто давно не був біля закладу, не впізнати приміщення, бо змінилося воно і ззовні, і всередині.



Кращі люди Олександрійщини

Урочисте відкриття оновленої районної Дошки пошани відбулося у рамках святкування Дня працівника сільського господарства. Цьогоріч вона вмістила 28 світлин представників різних професій та кількох трудових колективів. Її відкриття традиційно відбулося перед будівлею райдержадміністрації 17 листопада.




Заслужені відзнаки за працю - аграріям

За наполегливу сумлінну працю, вагомий особистий внесок у розвиток аграрного сектору економіки району, активну громадську позицію та з нагоди  ​Дня працівників сільського господарства 
Почесною грамотою Олександрійської районної державної адміністрації та Олександрійської районної ради з врученням нагрудного знака до неї та грошової премії нагороджено:
Баранця Сергія Петровича, голову ФГ «Джерело‑2» ;
Шпака Володимира Володимировича, водія ФГ «Олександрівське»;
Грамотою Олександрійської районної державної адміністрації та Олександрійської районної ради з врученням грошової премії відзначено:
Зеленгура Ігоря Івановича, тракториста-машиніста ТОВ «АПК-Артем»;
Котяжа Олега Васильовича, робітника по догляду за тваринами МТФ № 4 ТОВ «Колос» ;
Литвиненка Олега В’ячеславовича, тракториста-машиніста ФГ «Олександрівське»;
Олійника Валентина Івановича, тракториста-машиніста ТОВ «СТЕП» ;
Поденежного Віктора Борисовича, обліковця ТОВ «Сузір’я» ;
Подік Людмилу Леонідівну, головного зоотехніка ПАТ «Шарівське»;
Рискаленка Олександра Миколайовича, тракториста-машиніста СВК ім. Фрунзе;
Серафімчика Віктора Вікторовича, тракториста-машиніста ТОВ «АПК- Артем»;
Трикозенка Дмитра Анатолійовича, фізичну особу-підприємця;
Яковлева Анатолія Вікторовича, тракториста-машиніста ТОВ «АПК-Артем».
Подякою Олександрійської районної державної адміністрації та Олександрійської районної ради з врученням грошової премії відзначено:
ДмітрієвА ПавлА ВолодимировичА, тракториста-машиніста ТОВ «Агрофірма МТС Техагропром»;
КарелінА Івана Станіславовича, водія ФГ «Південне»;
КолЄснІковА СергіЯ МихайловичА, тракториста-машиніста ТОВ «Агродар ЛТД»;
КрайньоГО МиколУ ОлександровичА, водія ТОВ «Колос»;
КрячкА ОлександрА ДмитровичА, тракториста ФГ «Південне»;
ПавлушкА ОлександрА ПетровичА, водія ФГ«Олександрівське»;
ПогрібнякА ОлександрА АнатолійовичА, водія ТОВ «Колос»;
ПоденежноГО Івана ВікторовичА, водія ТОВ «Сузіря»;
ПшеничноГО СергіЯ МихайловичА, водія ТОВ «Агрофірма МТС Техагропром»;
СмолярА ВолодимирА СергійовичА, водія ФГ «Олександрівське»;
СороКУ ОлександрА ІвановичА, тракториста-машиніста ТОВ «Агрофірма МТС Техагропром»;
ТроценкА ІванА ІвановичА, тракториста-машиніста ТОВ «АПК-Артем»;
ШаповалА ВіталіЯ ЮрійовичА, тракториста-машиніста СВК ім. Фрунзе;
ШевченкА ВасилЯ МусійовичА, водія СТОВ ім.Шевченка.

середа, 22 листопада 2017 р.

Від комунальних до незалежних медіа

Черговий семінар – практикум для редакторів та членів трудових колективів комунальних газет Кіровоградської та Черкаської областей відбувся днями у Кропивницькому. Захід пройшов з ініціативи Національної спілки журналістів України та за підтримки проекту «Свобода медіа в Україні», що реалізується в межах суспільної програми Ради Європи та Європейського Союзу «Партнерство заради належного врядування». Під час зустрічі йшлося про реформування регіональних ЗМІ, бізнес - планування, фінанси, персонал та труднощі, з якими стикаються колективи на шляху до омріяної свободи.

понеділок, 20 листопада 2017 р.

Їхні імена занесені на районну дошку пошани

За значний особистий внесок у вирішення питань соціально-економічного, суспільно-політичного та культурного розвитку Олександрійського району на районну Дошку пошани занесені:
ГЛОБА Олександр Григорович — ​тракторист — ​машиніст тракторної бригади № 2 МТС ТОВ «УкрАгроКом»;
ГРИГОР’ЄВ Олександр Павлович — ​тракторист-машиніст ФГ «Степ»;
ДАНИЛЮК Андрій Григорович — ​лікар - терапевт, завідувач Приютівської амбулаторії загальної практики сімейної медицини;
ДМІТРІЄВА Тетяна Олександрівна— ​головний спеціаліст відділу з питань трудових відносин та координації суб’єктів, що надають соціальні послуги управління соціального захисту населення;
ЖОВНА Руслан Григорович — ​головний механік ТОВ «Олександрійський цукровий завод»;
ЗАДЕСЕНЕЦЬ Анатолій Петрович — ​голова ФГ «Ріта»;
ІЛЬЮЩЕНКОВ Володимир Леонідович — ​директор територіального центру соціального обслуговування (надання соціальних послуг) Олександрійського району;
КІТАЄВ Сергій Дмитрович — ​керуючий відділку ТОВ «УкрАгроКом»;

З поля на тік – зерна потік


«У «Колосі» є на що подивитися. На полях вирощується пшениця, ячмінь, соняшник, горох, кукурудза та інші сільськогосподарські культури. Зерно з поля одразу потрапляє на тік, - говорить фахівець. - Там обліковується і тимчасово зберігається». 
Найважливішою ланкою обліку тут є автомобільна вагова. «На цю ділянку - основне навантаження з обліку та документообігу, - продовжує керівник току. - Тут наразі працює досвідчена завідуюча складом та лабораторією, 33-річна Тетяна Кравчук, та молодий спеціаліст –26-річний вагар Євгеній Каманін. Потім зерно потрапляє на очисний комплекс (або ЗАВ, як говорять у народі) і до складів». 

пʼятниця, 17 листопада 2017 р.

У районній лікарні запрацювало оновлене дитяче відділення


9 листопада до медиків прибули поважні гості з області — ​Сергій Кузьменко, голова Кіровоградської облдержадміністрації, та Олег Рибальченко, керівник обласного Департаменту охорони здоров’я. Мета візиту - оглянути капітально відремонтоване дитяче відділення та привітати колектив з ювілеєм закладу.

Відзначили працівників культури і творчі колективи


Цими днями близько тридцяти працівників закладів культури району та понад десяток творчих колективів відзначено грамотами і подяками Олександрійської РДА. Захід відбувся з нагоди Всеукраїнського дня працівників культури і майстрів народного мистецтва. Із святом вітав народний депутат України Анатолій Кузьменко та заступник голови Олександрійської РДА Олександр Безкровний. Вони ж виконали почесну місію з вручення кращим працівникам культури району грамот і подяк Олександрійської РДА та районної ради. 
Вітали працівників культури із професійним святом також Олександр Лисенко, керівник апарату Олександрійської РДА, Володимир Ковальчук, керівник автотранспортного підприємства «КД-Транс», Ірина Балашова, секретар Олександрійської територіальної організації Національної спілки журналістів України.
О. ПЕТРЕНКО.

понеділок, 13 листопада 2017 р.

Сільчани охоче відвідують лікарські консультації

У нашому районі тривають планові виїзні консультації лікарів. На одному з таких у селі Бандурівка побував і наш кореспондент. «У рамках акції, - зазначає Олександр Гірник, головний лікар Центру первинної медико-санітарної допомоги району, - наші лікарі надають безкоштовні консультації та виписують безкоштовні рецепти у рамках програми «Доступні ліки», діляться новаціями, які запроваджуються у медицині району. Зокрема, про акцію «Зір», що паралельно ось уже місяць триває у населених пунктах району. Її ініціатори — ​активісти ГО «Ваш зір». У рамках цієї ініціативи охочі можуть безкоштовно обстежити органи зору і необхідне консультування. Найближчі виїзди заплановані до Травневого, Попельнастого, Ялинівки та Червоної Кам’янки».



Варто відзначити й те, що на плановий виїзд лікарів у Бандурівську амбулаторію завітало чимало сільчан. Користуючись нагодою, жителі громади через наш часопис висловлюють щиру вдячність працівникам місцевої амбулаторії за відповідальність, чуйність, доброзичливість і готовність завжди допомогти. А особливо – акушерці Олені Вакуленко та медичній сестрі Наталії Терещенко. Окрема вдячність фахівцям Олександрійської ЦРЛ, які не забувають про сільських жителів, приїздять у село і надають необхідні консультації й допомагають медикаментами.
В. ТИМОФЕЄВА.

За покликанням душі, за велінням серця

Ніну Петрівну Шевцову й нині пам’ятають багато жителів району, кому свого часу доводилося лікуватися у стаціонарному відділенні райлікарні. Добре пам’ятаю її і я, бо вирізнялася вона своєю простотою, особливою повагою до пацієнтів, неймовірно добра і світла людина, яка може вилікувати пацієнта своєю щирою усмішкою.
Фах медика жінка обрала не в юному віці. Спершу опанувала професію продавця. Потім змінила її на іншу — ​швея на місцевій фабриці. А коли за станом здоров’я не змогла там працювати, схилила свій вибір у бік медицини. Закінчила вечірнє відділення медучилища з відзнакою і на чверть століття залишилася працювати у районній лікарні. Розпочинала з неврологічного відділення, а коли його реформували продовжила працювати у терапевтичному. Незважаючи на те, що бували і недоспані ночі, і різні екстремальні ситуації, все компенсувалося результатом її роботи. На її думку, для одужання пацієнта психологічна підтримка потрібна так само, як ліки. — ​Коли бачиш вдячні очі та чуєш щирі подяки пацієнтів навіть за те, що ти просто з ними поговорив, то одразу й настрій поліпшується ,— ​зі скромністю говорить тепер Ніна Петрівна, яка перебуває на заслуженому відпочинку.

Буднями лікарні жила не лише вона, а й уся її родина. Син Сергій, донька Яна та чоловік Віталій Миколайовича уважно слухали розповіді Ніни Петрівни і разом то співчували, то раділи, то дивувалися. Бо насправді професія медсестри не проста. Під їхньою опікою чимало хворих, з різними долями, характерами. Одні дякують за відпущені процедури, інші звинувачують медсестер у тому, що вони неправильно тиск міряють, джгут зав’язують не так, болючі уколи дають. Але жінка з розумінням ставилася до кожного, уміла і пожартувати, і поспівчувати, і про життя-буття розпитати. Робота приносила радість і задоволення, вдячність колег і пацієнтів. І в думках зоріла надія, що донечка Яна стане також медиком. І хоча дівчина мріяла про іншу професію, мама зуміла переконати її у виборі. Донька закінчила медучилище, згодом педіатричний факультет Дніпропетровської академії. За направленням працювала у дитячій консультації ЦРЛ дільничним лікарем — ​педіатром, а сім років тому очолила дитяче відділення. І жодного разу вона не пожалкувала, що обрала цю професію. Під її керівництвом тринадцять працівників — ​медичні сестри і молодший персонал. Усі вони злагоджено працюють над збереженням здоров’я підростаючого покоління. Їхнє уважне ставлення, терплячість та професіоналізм сприяють одужанню маленьких пацієнтів. Бо кожного дня бувають особливі випадки, які потребують індивідуального підходу, чуйності та водночас щирої радості за малюків, котрі одужали. — ​Особливо непросто з немовлятами, — ​зазначає Яна Віталіївна. — ​Потрібно добре все проаналізувати перш ніж визначитися з діагнозом та призначити лікування. Мені, як матусі п’ятирічного Андрійка, також боляче сприймати, коли до відділення направляють діток, від яких відмовилися у пологовому, чи малят, вилучених із неблагополучних родин. Але, дякувати Богу, у нашому колективі працюють жінки, які люблять дітей, уважно та легко знаходять з ними спільну мову, мають за плечима по два десятиліття стажу, вищу категорію та об’ємний багаж знань. Медична сестра Людмила Карталиш, наприклад, має на професійному календарі практично сорок років. Медпрацівники наші — ​згуртовані, завжди готові прийти на допомогу одне одному та пацієнтам. Незважаючи на специфіку роботи, плинності кадрів у колективі немає.
А далі Яна Шевцова з приємністю ділиться новиною — ​завершенням ремонту очолюваного нею відділення. Багато років чекали цього у колективі. І ось уже півроку тривали роботи по облаштуванню палат, коридорів. Разом із бригадою будівельників невтомно працював і колектив відділення на чолі із старшою медичною сестрою Аллою Могильною. І тепер у красі та затишку під надійною опікою медиків юні пацієнти безумовно швидше одужуватимуть.
О. СТОРЧОВА.

«СІМФО» — ​приклад того, якою має бути наша країна

На Олександрійщині є чимало успішних господарств, які годують не тільки свій регіон, а й усю державу. Та навіть інші країни. Сьогодні мова піде про одне з таких.
На початку 90-х у селі Недогарки, як і по всій країні, колгоспні землі були розпайовані. Поступово утворювалися приватні фермерські господарства, такі як  ​ФГ «СІМФО».



пʼятниця, 10 листопада 2017 р.

Людей треба чути, до них прислухатися і, головне, їм довіряти — ​ Тетяна Кузьменко і Вікторія Лисенко про реформу децентралізації

Якби Приютівська об’єднана громада розпочала своє існування, ми б уже могли заробляти для її потреб значно більше ресурсів, ніж маємо зараз. Таку думку висловила Приютівський селищний голова Вікторія Лисенко під час круглого столу, що відбувся 7 листопада 2017 року в фойє районного будинку культури в рамках проекту Інституту соціокультурного менеджменту (президент Лев Абрамов, м.Кропивницький) «Інформаційна підтримка реформування місцевого самоврядування». Вікторія Лисенко розповіла, що Приютівська селищна рада розпочала і очолила в районі об’єднавчий процес. І почався він дуже бурхливо, бо на диво знайшлося чимало небайдужих «прихильників».

Привітали працівників соціальної сфери

Щорічно у першу неділю листопада в Україні відзначають День працівника соціальної сфери. З цієї нагоди 3 листопада в районному будинку культури відбулися урочистості і святковий концерт. Гостей заходу зі святом вітали перший заступник голови Олександрійської РДА Юрій Коваль і голова Олександрійської районної ради Ольга Коріненко.
Разом із найщирішими привітання йшлося про те, що важко сьогодні переоцінити роль щоденної копіткої роботи, яку виконують на Олександрійщині соціальні працівники. Під їхнім постійним контролем є питання збереження фізичного та психічного здоров’я людей, вирішення безлічі конфліктів між громадянами, планування сім’ї та допомога родинам, що опинились у скрутному становищі, й багато інших питань.

середа, 8 листопада 2017 р.

В Олександрійську дитячу лікарню передали сучасні ліжка

Двадцять сучасних ліжок у педіатричні палати встановили в Олександрійській міській дитячій лікарні. Це стало можливим дякуючи спонсорській підтримці депутата Кіровоградської обласної ради Павла Фесюка, говорить головний лікар закладу Андрій Гришканич.

Напередодні депутат Олександрійської міської ради Андрій Коломійцев ініціював у місті благочинну екологічну акцію з утилізації пластику, з якої було зібрано 10 тис. грн. Ще 50 тис. грн. додав Павло Дмитрович. За ці кошти спільно придбали медичні ліжка та передали їх у дитячу лікарню.

понеділок, 6 листопада 2017 р.

Дрова здорожчали, придбати їх не всім під силу

Питання незаконних вирубок лісів та полезахисних лісосмуг неодноразово порушувалося на рівні Кіровоградської ОДА та нашого району. Начальник обласного управління лісового та мисливського господарства Наталія Ревенко нещодавно інформувала громадськість про численні випадки незаконних порубок й заподіяну від них шкоду. 

На жаль, здебільшого знайти злочинців і притягнути до відповідальності не вдається. А справи на виявлених порушників хоча й розслідуються правоохоронцями, але часто заходять у глухий кут. Для попередження незаконних рубок у всіх лісогосподарських підприємствах області працюють рейдові бригади, які запобігають варварству. Їхня діяльність набуває актуальності саме сьогодні, бо розпочався опалювальний сезон і автоматично зріс попит на деревину. Як це вплинуло на ситуацію по територіях сільських рад, ми з’ясували у їхніх керівників.
«Цьогоріч мали тільки поодинокі звернення з приводу порубок. Масові фіксували торік, — ​говорить Вікторія Лисенко, Приютівський селищний голова. — ​Минулоріч виїжджали, і виявляли численні факти вирубки. Особливо вздовж залізниці. Надходили скарги від депутатів селищної ради та від керівника зеленого господарства «Укрзалізниці». Ми реагували, але нікого на гарячому не впіймали. Був також один випадок масової рубки дерев. А зараз, на щастя, все тихо».
Микола Сироватка, Ізмайлівський сільський голова, коментуючи тему, підкреслює, що таких порушень у них ані зараз, ані торік взагалі не виявляли. Звернень від людей не надходило.
«За Щасливим вздовж залізниці минулоріч був випадок вирубки дубів, — ​продовжує Тетяна Кіцелюк, сільський голова. — ​Ми виїжджали, але затримати злодіїв не змогли, бо ті повтікали.  ​Зараз цих проблем не маємо».
На відміну від Приютівки, Ізмайлівки та Щасливого інша ситуація склалася в Андріївці. «На території нашої сільської ради і поблизу Звенигородки неодноразово фіксувалися незаконні порубки лісу, — ​наголошує Віктор Близнюк. — ​Тому вимушено на громадських засадах ми залучили до себе інспектора, який разом з працівниками Олександрійського лісництва організовує рейди з виявлення злодіїв. На жаль, нова поліція у цьому нам ніяк не допомагає. Поки толку з неї мало. Факти цих порубок у жовтні відзняло обласне телебачення».
У Михайлівці та Новій Празі наразі виявляли лише поодинокі вирубки лісосмуг. Більшість фіксували у літній період. «А зараз люди приходять до селищної ради з прохання дати дозвіл на випилювання сухостою, — ​говорить Ольга Горбенко, Новопразький селищний голова. — ​Ось лише 31 жовтня з таким проханням до мене завітало три малозабезпечених родини. Це питання зараз ми вирішуємо. Будемо шукати шляхи, як допомогти цим сім’ям з придбанням дров на зиму. Бо самим купити машину твердого палива вартістю в 5,5 тис. грн. їм не під силу».
Схожу ситуацію змальовує і Михайлівський сільський голова Сергій Гаврілов. «Скарг від людей про незаконні порубки не фіксували, а от прохання допомогти із забезпеченням дров маємо від чотирьох родин», — ​констатує очільник громади.
Районний еколог Ліна Соколенко розповідає, що з початку 2017 року на території ними було зафіксовано 18 незаконних вирубок. «Усі реєстрували на початку року. А за останні 3–4 місяці такі звернення до нас взагалі не надходили», — ​підкреслює спеціаліст.
Н. Луценко.

Це щастя, коли любиш свою роботу

Історія будь-якої установи зіткана із людських доль його колективу. Неабияку роль в 60-літній історії райлікарні відіграли медичні працівники, які подарували Олександрійщині цілі династії людей у білих халатах, і тепер вони стоять на варті здоров’я та життя земляків. Різними шляхами прийшли найстарші з них у медицину — ​хто за покликом серця, хто за порадою, а хтось випадково. Але вже їхні діти і внуки здебільшого робили свій вибір свідомо, бо чітко знали, що на них чекає, адже бачили, яким життям жили рідні, які емоції й навантаження витримували. Та вони не спасували і зробили, так би мовити, вибір долі.
Кажуть, гарне коріння — ​широке гілля. Нині у райлікарні працюють представники двадцяти (!) медичних династій, які рятують тисячі життів, щодня дарують щастя — ​бути здоровим і успішним. А скільки то їх ще може бути коли врахувати, що члени родини працювали за межами райлікарні, а вже діти чи онуки працюють тут. — ​Тож хай вибачать ті, кого можливо сьогодні не згадаємо, — ​зазначає начальник відділу кадрів ОЦРЛ Наталія Щербакова, яка люб’язно поділилася зі мною інформацією про своїх колег. — ​Працівників багато, тому, можливо, чиєсь родинне коріння ми й не знаємо. Але ми раді, що здебільшого у медицину приходять люди, які не зраджують своїй професії, роблять усе грамотно, уміло і впевнено.

Степівчани підтримують більшість починань місцевої громади

У 1999 році на базі куколівського КСП «Перемога» з’явилося  нове сільськогосподарське підприємство – ТОВ «Степ». Основним напрямком його роботи було і є рослинництво.  Зараз господарство має 2700 га орної землі.

«Починали з посівів озимої пшениці та ячменю, кукурудзи і соняшника, — ​говорить фермер Максим Замрика. — ​І з кожним наступним роком доповнювали посіви новими зерновими культурами. Сіяли сою, горох, ріпак, суданську траву, сорго та озимий ячмінь. Завжди практикуємо щось нове. Єдине, що останнім часом відмовилися від сої, у зв’язку з шкідливістю технологічного процесу. Також з’ясували, що ріпак не виснажує наші українські чорноземи. Це лише черговий міф - що він так шкодить грунтам. Після його збору, навпаки, маємо досить непогані показники. Зібране зерно на підприємстві сушимо та зберігаємо на спеціальних складах. Потім частину реалізуємо для місцевих виробників, а решту — ​на експорт у країни Євразії та Африки».

вівторок, 31 жовтня 2017 р.

На Олександрійщині відбувся п’ятий обласний фестиваль «Осінні зерна»

Минулої п’ятниці й суботи на Олександрійщині відбувся V (ювілейний)  журналістський фестиваль «Осінні зерна», присвячений 345-ій річниці  з дня народження Пилипа Орлика, політичного, державного й військового діяча, автора першої української Конституції. Проходив захід під  егідою  голови Кіровоградської ОДА Сергія Кузьменка, за сприяння  Олександрійської райдержадміністрації  та фінансової підтримки ТОВ «УкрАгроКом».  Ініційований  - Кіровоградською обласною організації Національної спілки журналістів України.


понеділок, 30 жовтня 2017 р.

Народжені перемагати

Тиждень тому у Кропивницькому відбувся XIII Всеукраїнський турнір юних географів. Команду Олександрійського району там представляли учні Новопразького НВК, які посіли II призове місце.
Наставник команди, вчитель географії Світлана Петренко розповідає: «Ми обрали символічну назву команди — ​«Прага Нова». Визначили капітана, яким стала талановита, ерудована учениця 9 класу — ​Дар’я Гейко. До складу увійшли — ​Анастасія Скрипник — ​учениця 11 класу з унікальними організаторськими й творчими здібностями. А також Інна Сергієнко та Дар’я Янчукова — ​десятикласниці, які умінням висловити думку, виділити головне, переконували в своїх перевагах. Наймолодший учасник — ​дев’ятикласник Андрій Баглай — ​менш досвідчений, але повен бажання перемогти. Усі разом діти виявили свої теоретичні та практичні здібності, навички та вміння. І тепер можна із впевненістю сказати: поставлених завдань і мети — ​досягнуто!».


Фах обрала за випадкових обставин

Цей факт професійного довголіття з розряду унікальних. Майже 50 років Марія Мороз працює в Олександрійській центральній райлікарні. Зустрічає на звичному робочому місці — ​у своєму робочому кабінеті. Зараз очолює там первинну профспілкову організацію. Як завжди, усміхнена, енергійна та життєлюбна.
Народилася і виросла в Олександрії. Фах обрала за випадкових обставин. Мріяла стати слідчим. Відповідно, здавала документи до Одеського державного університету. Перший рік не здала іспити, а на другий — ​не пройшла за конкурсом. Тоді ж вирішила навчатися в Одеському медичному училищі. Каже: «Я дуже любила Одесу. Хотіла залишитися. У мене там на той час мешкав дядько. Я частенько в нього гостювала. Тому без вагань вступила на акушерське відділення. Два з половиною роки добре віднавчалася. В Одесі познайомилася з олександрійцем  ​Валерієм. Згодом ми й побралися».

Крали все, що потрапляло під руку

У редакцію «Сільського вісника» звернулася наша постійна читачка Тетяна К., яка не захотіла себе афішувати і поділилася з нами своєю бідою. Розповіла, що мешкає в приватному будинку Олександрії і що два дні поспіль її подвір’я посилено атакували злодії. «Відслідковували, коли я йшла на роботу і вдома нікого не було, та серед білого дня виносили з двору все, що потрапляло під руку, — ​каже жінка. — ​Спершу покрали горіхи, а потім винесли з двору старенький холодильник та деякий інший металевий дріб’язок. Наступного дня залізли у двір, щоб відкопати звідти труби. Винесли все украдене через центральні ворота. Крали і не зважали на сусідів».


Чим живеш, громадо

ВОЙНІВКА. Нещодавно завершились роботи по відновленню вуличного освітлення на вулицях Центральній, Шевченка, Чалого, Ювілейній, Кошового, Мічуріна у селі Войнівка новоствореної Приютівської територіальної громади. Ініціаторами цієї доброї справи стали депутати Войнівської сільської ради, що підтримують об’єднавчий процес, та сільський голова Михайло Ручйов. До речі, це питання також порушувалося на зборах жителів Войнівки під час процесу обговорення об’єднання в територіальну громаду.
У планах відновлення документів по двох КТП, що в подальшому дозволить відновити освітлення на Польовій, Першотравневій, Садовій вулицях і провулку Набережному, а також встановлення ліхтаря біля кінцевої зупинки автобуса у мікрорайоні Войнівка-2.
ДОБРОНАДІЇВКА. На одинадцять новеньких енергозберігаючих вікон збільшилося у місцевій школі. Про це потурбувалися спільно місцева та районна влада, профінансувавши порівну усі витрати. Окрім цього, очікується ремонт шкільної їдальні. Сільський голова Володимир Коваленко зазначає, що не обійшли увагою і наймолодших жителів Добронадіївки. За рахунок сільського бюджету у садочок закупили 30 комплектів постільної білизни та килимові доріжки для груп, коридору і спортивної зали.
Новоселівка. Кошти місцевого бюджету сільські депутати спрямували на об’єкти соціальної сфери. Зокрема, виділили 127 тисяч гривень для часткового ремонту покрівлі Будинку культури. Також у приміщенні закладу запустили теплогенератор, який із встановленням обійшовся 118 тисяч гривень. Працює він на твердому паливі, але зараз виручає і опале листя, і солома. Сільський голова Олександр Кива задоволений, що тепер і в закладі культури, і в сільській раді доволі тепло. А ще закупили для дитсадка 25 комплектів постільної білизни, придбали оргтехніку.
ОЛЕКСАНДРІВКА. Місцеві жителі щиро радіють, коли проходять повз оновлений сільський Будинок культури, адже він значно змінився – став справжньою окрасою. Хоча й роботи продовжувалися тривалий час, і коштів затрачено близько п’ятисот тисяч гривень, але, як кажуть місцеві, воно того варте. Тепер виблискує на сонці гарний дах, радує очі кольоровий фасад, новий поріг. Щиро вдячні олександрівці за це своєму сільському голові Віті Бершавській.
ПРИЮТІВКА. У Користівській школі продовжують ремонтні роботи початкових класів. Нещодавно ще в одному із них утеплили стелю і стіни, замінили двері, зробили поточний ремонт. Обійшлося це селищному бюджету у майже 50 тисяч гривень. Також за співфінансування районного і селищного бюджетів у цьому закладі продовжують замінювати вікна на нові енергозберігаючі. Витрачено уже близько ста тисяч гривень, але роботи продовжуватимуться і надалі.
О. СТОРЧОВА, О. СТЕПОВИЙ.

Поделитесь