Чи стане життєво необхідна допомога ближчою до пацієнта?

Нещодавно в інформаційному просторі Олександрійщини була порушена одна досить гостра й наболіла медична тема, яка стосується забезпечення тяжкохворих олександрійців гемодіалізною терапією. Першою відверто про неї заговорила депутатка обласної ради Ірина Чемерис. Про це ми вже писали у попередньому номері «СВ» (Див. стаття «Передусім, маємо бути людьми»), але наразі спробували детальніше у всьому розібратися.

Торкаючись даної теми, важливо підкреслити, що сьогодні на Кіровоградщині замісної ниркової терапії потребує близько 320 хворих, з яких її реально отримує лише 126. Двічі-тричі на тиждень з усіх куточків області такі пацієнти вимушено долають відстань у декілька десятків чи навіть декілька сотень кілометрів, аби пройти 4-годинну процедуру діалізу у Відділенні нефрології Кіровоградської обласної лікарні. Решта ж, а то приблизно ще 200 осіб, вимушені чекати своєї черги. І це при тому, що для таких людей відлік життя часто вимірюється тижнями й днями, а рятівною соломиною лишається тільки одне - гемодіаліз. І тому, як не прикро це констатувати, але на даний час обласна лікарня технічно не в змозі прийняти таку кількість пацієнтів, тому керівництвом області й було прийняте рішення про створення в регіонах ще трьох додаткових відділень. Одне з них вже у жовтні запрацює у місті Мала Виска, інші два трохи пізніше - в Кропивницькому та Олександрії.

Таким чином, як сподіваються обласні чиновники, складне питання вдасться закрити. І перші кроки в даному напрямку вже зроблені.. Але найбільш продуктивно в прямому сенсі можуть спрацювати лише маловисківські медики, котрі вже у грудні готові запустити власну гемодіалізну палату. Що ж стосується Кропивницького і Олександрії, то з термінами їх відкриття місцеві чиновники ще не визначились. З ремонтами не поспішають. І це дуже прикро. Прикро, що у такий спосіб вкотре ставлять під загрозу життя хворих, яке напряму залежить від своєчасності наданих послуг. Тим більше, що у Кіровоградській обласній лікарні процедуру діалізу сьогодні отримує тринадцять олександрійців, десять міських і троє районних мешканців. Ще близько тридцяти стоять в черзі. І підбадьорює лише той факт, що хоч безкоштовним проїздом до обласного центру їх забезпечує місцевий перевізник Сергій Моцний. І, навіть, якщо згодом у місті з’явиться своя власна гемодіалізна палата, відмовляти у цій послузі своїм землякам він не збирається.

«Ми її як надавали, так і будемо надавати», - підкреслює керівник.  - І думаємо -  ніщо тому не завадить».
Наскільки нам відомо, відкриття олександрійського гемодіалізного відділення, має відбутися у співфінансуванні з міського, обласного та державного бюджетів. Лікувати в ньому планують хворих з міста, а також чотирьох районів (Олександрійського, Петрівського, Онуфріївського та Світловодського). За даними департаменту охорони здоров'я Кіровоградської ОДА, встановити ньому мають не більше 8 апаратів гемодіалізу, що дасть змогу лікувати 55 пацієнтів.

З 1 січня 2017-го міська влада готова взятися за реконструкцію старого приміщення урологічного відділення. Відкрити нове планує влітку чи навіть восени наступного року. Це добре, що процес зрушив з місця.  В цьому певні і провідні медичні фахівці Олександрійщини, кажуть, - буде гарна справа. Однак мало хто з них розуміє, чому на це потрібно так багато часу і так багато коштів, бо зведеному бюджету ремонт обійдеться десь приблизно в 5 млн. грн.. Це питання, між іншим, найбільше турбують і депутата обласної ради Ірину Чемерис.

На сьогодні,  в контексті загальнодержавних тенденцій з оптимізації ліжкового фонду та враховуючи, що з 2017 року з місцевих бюджетів доведеться утримувати приміщення (комунальні послуги) закладів охорони здоров’я, не раціонально ремонтувати чи реконструювати нові площі. Тому я вважаю, що доцільно обрати щось інше. Скажімо, лише одну-дві палати, в залежності від їх площі. Тим паче, що і апаратів штучної нирки у нас облаштують небагато. І ремонт однієї кімнати коштуватиме врази дешевше, ніж цілого відділення, і займе не так багато часу, а значить - прискорить процедуру отримання гемодіалізу.

У цьому руслі, як вважає депутат, і варто рухатись міській владі. Для прикладу, наводить Кіровоградську обласну лікарню, яка в 2013-му вперше в регіоні запустила таку палату. Сьогодні у ній працює 10 апаратів штучної нирки. Одночасно вони можуть обслуговувати двадцять пацієнтів. До речі, її ремонт обласному бюджету обійшовся десь приблизно до 350 тис. грн.   У такому разі олександрійська ситуація лише наражає на додаткові запитання. Зокрема, чи не краще ці кошти спрямувати на інші потреби медичної галузі, а таких не мало. Це відчуває кожен, хто із відвідувача лікарні перетворюється на пацієнта. І тому нам з вами є ще над чим замислитися…
Н. Луценко