пʼятниця, 8 січня 2016 р.

Історія волонтера – військового з Олександрії

Володимир Конюшенко
З початком військової агресії Росії на сході країни безліч людей об’єдналися у волонтерській допомозі нашим воякам, а більшість патріотів пішли добровольцями задля захисту кордонів нашої Батьківщини. Деякі ж з волонтерів, зрозумівши, що вони можуть зробити більше на фронті, ніж в тилу, також відправились на передову. Про одного з таких волонтерів, а тепер вояка Донецького прикордонного загону, ми вам і розповімо.
Володимира Конюшенка знає ледь не кожен житель Олександрії. У часи Майдану Володимир Іванович одним з перших олександрійців вирушив в столицю та разом з побратимами організував доправку допомоги в Київ. Під кінець подій на майдані організовує створення та функціонування блокпоста на в’їзді в рідну Олександрію, та довгий час є його комендантом.

Вражений подіями в Криму, здійснює з побратимами  Олександром Воропаєвим, Сергієм Качинським та Дмитром Шабловим першу поїздку до Чонгару, де власними очима побачили масштаб того, що відбувається. Саме з товаришами з блокпосту та учасниками поїздки в Крим починає створення громадського формування «Славутич», де Володимир Іванович нині є координатором. Головними завданнями, які ставились перед формуванням, були та є збереження спокою в місті та допомога військовим в зоні збройного протистояння на Сході нашої держави.

"Подарунок" від ворожого снайпера
Володимир Конюшенко бере активну участь в патрулюваннях та допомозі військовим, доправляє гуманітарні вантажі в зону АТО. Загалом волонтерами було здійснено більше 100 поїздок - ледь не в кожен куточок Донецької та Луганської областей. Ремонтували автомобілі для військових та доправляли допомогу в госпіталі.

У серпні 2015 року Володимир Конюшенко відправляється на фронт вже не як волонтер, а як військовослужбовець Донецького прикордонного загону. Як проходить служба пан Володимир розповів під час своєї відпустки.
Перша служба нового капелана
Військові живуть та ночують в землянках, є у них і вагончик. Казарм, як таких немає, адже це КП – нульовий блокпост, який знаходиться за 26 кілометрів від Донецька. Зазначає, що підтримувати моральний дух допомагає капелан Української православної церкви Київського патріархату.
-  За час моєї служби змінилось декілька капеланів, священики УПЦ Київського патріархату вважають за потрібне мінімум місяць пробути з бійцями в зоні АТО. Що ж до Мінських домовленостей, то часто їх порушують бойовики. Так були моменти, коли блокпост обстрілювали з мінометів або зі снайперської зброї. Один ворожий снайпер навіть «вистріляв» серце на бетонних блоках блокпосту, або ж коли на ранок після обстрілу бійці знайшли за 5 метрів від блокпосту декілька мін 122 мм калібру, які не розірвались ділиться враженнями Володимир Конюшенко.

Разом з волонтерами "Славутича"
Вже зі сміхом згадує ситуації, від яких навіть у слухачів холоне кров в жилах: «Наприклад: потрапили на мінне поле, але витративши купу нервів, майже за годину вибрались з нього, та, дякувати Богу, обійшлося без втрат та поранень».

Маючи великий досвід волонтерської діяльності, Володимир з великою вдячністю тепер сам ставиться до всіх небайдужих.

- Волонтери на нульовий пост приїжджають не часто, специфіка така, що туди важко дістатись, але земляки не забувають – приїжджають побратими зі «Славутича» та волонтери з Координаційного центру.

Конюшенко під час доставки допомоги 

Під час бойового чергування

Фургончик в якому живуть солдати

Поделитесь