Олександрійські волонтери – 2000 кілометрів задля допомоги військовим

Незважаючи на негоду, жителі Олександрійщини не забувають про наших захисників та в будь-якій ситуації продовжують допомагати військовим. Так, волонтерський екіпаж у складі активістів громадського формування «Славутич» Сергія Качинського, Олександра Воропаєва та Ірини Кабанової з Координаційного центру волонтерів в п’ятницю, 8 січня, вирушив з допомогою для військових в зону АТО.
Відзначимо, що ця поїздка довжиною близько двох тисяч кілометрів є однією з найбільш дальніх. За ці подолані в негоду кілометри невтомні волонтери декілька разів потрапляли в халепу - підводила техніка. Авто, на якому їхали наші земляки, спочатку вийшло з ладу біля м. Лисичанськ, але завдяки допомозі місцевих волонтерів вдалося продовжити маршрут. Вдруге фургон зазнав поломки в місті Кременчуг, де волонтерам допомогли працівники авторемонтної майстерні.

- Взагалі до волонтерів, що на Олександрійщині,  в будь-якому куточку нашої країни ставляться чудово,розповідає волонтер Олександр Воропаєв.Про це говорили і лисичанські волонтери, з якими ми спілкувалися і які допомагали нам. Також, коли ми
зупинились в Кобеляках Полтавської області, продавчиня магазину, поцікавившись, звідки ми, розпитала про ситуацію в зоні АТО та напоїла кавою.

Якою була поїздка в негоду? Теж не дуже втішною. Під Новим Айдаром авто волонтерів розвернуло на дорозі та по інерції викинуло на узбіччя, але все обійшлося добре в цій ситуації  - серед втрат тільки банка з консервацією. Також погодні умови вплинули на плани волонтерів: не змогли доправити допомогу деяким підрозділам дальнього базування, адже, за їхніми словами,  багато автодоріг в Донецькій та Луганській областях не розчищається.

- Всю дорогу нас супроводжувала негода. І якщо по харківській трасу можна було їхати більш - менш краще, то в Луганській області проїжджали по накатаних коліях, з швидкістю не більше 20-30 кілометрів на годину,розповідає Сергій Качинський, водій волонтерського фургончика.

Хоча військові і пропонували своїм помічникам залишитися, навіть  землянку запропонували, але наші земляки згодились лише на вечерю, бо поспішали далі. Та коли через снігові замети не вдалося пробитися далі, волонтери змушені були повертатися додому, це була друга година ночі. Всупереч стихії та проблемам з транспортом волонтерський десант з Олександрії на ранок неділі повернувся додому.