«Світле майбутнє», збудоване комуністами, як пiдтверджують реальні факти, багато в чому грунтувалося на трагічних подіях в житті простих людей. Історія, котра цією весни трапилась на Кіровоградщині, стала тому підтвердженням. А розпочалося все з того, що напередодні 9-го травня в центральному парку селища Нова Прага місцеві комунальники, демонтуючи постамент пам’ятника Леніну, виявили, що майже століття той простояв у прямому сенсі “на кістках людей”, був споруджений із надгробків, датованих XIX сторіччям, на місці колишнього цвинтаря. Детально розібратися в цій справі спробував і наш кореспондент. І ось що вдалося з’ясувати.
80 років поспіль мовчазний вождь пролетаріату приховував від сільчан найтемніші грані історії комуністичного минулого. У 90-х роках пам’ятника Леніну у Празі не стало. Демонтували. Не розібрали лише постамент. Довгих 24 роки він ще прикрашав місцевий парк. І лише напередодні Дня Перемоги, за розпорядженням голови Олександрійської РДА Андрія Коломійцева, облаштовуючи його територію, працівники комунгоспу мали демонтувати й підніжжя пам’ятника Леніну. І виявили неприємну «знахідку», що шокувала багатьох… Довгі роки Ілліч стояв на могильних плитах і місцеві мешканці роками носили до нього квіти, не підозрюючи, що у такий спосіб, насправді, шанують і пам’ять померлих предків.
З постаменту ж в цілому дістали з десяток могильних плит, датованих 1885-1907 роками, на яких вказувалися імена померлих. Зокрема, (мовою оригіналу) (Николай Лукашев скончался 22 января 1891 года; Афанасий Иванович Блажков скончался 13 мая 1895 года (на 63 году жизни); Мария Васильевна Травина скончалась 15 октября 1887 года (на 75 году жизни); Василий Иванович Синицкий скончался в 1889 году (на 30 году жизни); Александра Яковлевна Волгина скончалась 8 февраля 1907 года (на 62 году жизни); Мария Николаевна Блажкова скончалась 5 мая 1885 года (на 36 году жизни); Клементина Погорельская (скончалась в 1893 году).
Шокуюча знахідка не могла не привернути до себе увагу оточуючих. Аби реально розібратися в чому річ і певною мірою відтворити хід історичних подій, керівник Олександрійського району Андрій Коломійцев особисто взяв дане питання під свій контроль. Власне за його дорученням голова ради районної організації ветеранів Олександр Голуб та керівник відділу мобілізаційної роботи райдержадміністрації Андрій Губін ґрунтовно зайнялися пошуково-дослідницькою роботою. Зрештою десь за півроку отримали бажаний результат - відомості про тих людей, з чиїх могил були забрані надгробки.
Поки ж тривало розслідування, знайдені могильні плити зберігалися на території місцевого комунгоспу. Тепер, як розповів нам Олександр Голуб, їх повернуто на те місце, звідки орієнтовно й знято. А саме в центральний парк Нової Праги.
«З метричних книг того часу нам стало відомо, що вищевказані люди були поховані на церковно-приходському кладовищі, яке територіально розташовувалося там, де нині центральний новопразький парк, де стояв і сам Ленін, – розповідає Олександр Митрофанович. - З архівного витягу дізнаємося, що Афанасій Блажков був губернським секретарем і помер від апоплексичного нападу, Миколу Лукашева, відставного трубача, «скосила» хвороба гортані, Клементина Погорєльська - новопразька міщанка померла від чахотки, причиною смерті Олександри Волгіної, вдови надвірного радника, став рак печінки.
Також відомо, що у XIX сторіччі цей цвинтар належав Свято-Миколаївській церкві, котра у 1930-х роках частково зруйнована комуністами. З храму потім перебудували Новопразький будинок культури. До речі, для його спорудження тоді активно використовували могильні надгробки з того ж церковно-приходського кладовища. У 2000-му році клубу не стало. Не знайдеш сьогодні у Новій Празі і нащадків вищезгаданих померлих».
Вшановуючи пам’ять предків, після встановлення істини, всі «знахідки» нарешті повернуто до першоджерел. Втім, неприємним моментом лишається той факт, що з роками колишній цвинтар був знищений та безжально спаплюжений. Правду кажуть старі люди, що місця поховання можуть багато розповісти про живих, про минуле. Та в даному випадку найголовніше одне – закони життя незмінні. Ми ж у цьому світі – лише тимчасові гості. І ким би не були, а все одно мусимо готуватися до вічності. Пам’ятаючи це, давайте шанувати світлу пам’ять предків, пам’ять «батьківських домовин» і тих, хто відійшов у кращий світ. Лише це є справжнім мірилом людяності, моральності, цивілізованості сущих.
Н. Луценко.