пʼятниця, 25 грудня 2015 р.

Софійка Єрмоленко: «Я обов’язково видужаю і буду бачити…»

У соціальних мережах та одній з місцевих газет випадково наткнулась на оголошення олександрійки Юлії Єрмоленко, яка просить допомогти її доньці на лікування. Звернення не залишило мене байдужою і я вирішила з нею поспілкуватися.

Перші ластівки «Авантюрину»

Цього року Олександрійський танцювальний аматорський колектив «Авантюрин» залишили перші десять випускників, як перші ластівки, що покидають батьківське гніздо. Останні чотири роки обдаровані олександрійські школярі активно навчались в ньому азам хореографічного мистецтва і відтак свої успіхи й напрацювання демонстрували на звітному концерті, що у грудні проходив в Палаці культури «Світлопільський».

Чим живеш, громадо

ІЗМАЙЛІВКА. Сільська рада і її благодійники, як завжди, неабияк турбуються про свою громаду. У першу чергу, звісна річ, про найменших її членів. З цієї нагоди вже на День Св. Миколая сільрада виділила необхідні кошти для закупівлі різноманітних солодощів, які працівники ради вручили школярам місцевої школи.

Передплата за бюджетнІ кошти не заборонена

Наші сільські голови скаржаться на те, що не можуть за бюджетні кошти передплатити на наступний рік газету «Сільський вісник», мовляв, казначейство не пропускає проплати. Хочемо їх поінформувати, що насправді цей суворий режим вже відмінено. Роз’яснення з цього приводу нашому кореспонденту надала начальник Олександрійського відділення Держказначейства Валентина Тємнікова. 
«Хочу повідомити сільським головам, - акцентує Валентина Володимирівна, - що з 25 листопада 2015 року набрали чинності нові зміни  Кабміну до постанови №117 «Про здійснення попередньої оплати товарів, робіт і послуг, що закуповуються за бюджетні кошти». У зв’язку з чим, Кабмін пішов на поступки бюджетним установам і скасував заборону на передплату періодичних видань на наступний бюджетний період. Таким чином, з 25 листопада всі охочі могли передплачувати періодику на наступний рік. Казначейство проплати не затримує і пропускає їх без проблем, було б лише бажання». 
Наш кор.

Децентралізація в селах: навіщо вона потрібна?

Щоб хоч трішки розібратися, які зміни чекають на сільських школярів Олександрійського району в умовах децентралізації та що нового привнесуть громаді, їхні вихованці влаштували спеціальний тінг-брейк у запитаннях і відповідях. До діалогу діти запросили голову Олександрійської районної ради Ольгу Коріненко.  У неї ж і намагалися з’ясувати «підводні камені» реформи місцевого самоврядування. Обговорення таке влаштували під час чергового засідання районного парламенту дітей. 
По завершенню «уроку децентралізації» представники районного парламенту дітей переглянули кілька повчальних презентацій та відеороликів. Зокрема,  проект «Лідер+», «Школа демократії», «Пазл здоров’я», а також взяли участь в тренінгу «Вчимося протистояти шкільному булінгу» та майстер-клас «Новорічний подарунок». 
 В. ТИМОФЄЄВА.

Вийшла в світ книга журналіста і краєзнавця Віктора Голобородька

В. Голобородько вручив свою книгу
директору РЦБС Н. Чуяновій
Презентація книги з красномовною назвою «Роки стиснутого серця» під авторством  олександрійського журналіста, краєзнавця та громадського діяча Віктора Голобородька днями відбулася в Олександрійській районній бібліотеці. Колеги, волонтери та й просто близькі і добре знайомі автору люди мали змогу ознайомитися з історією її написання та дізнатися про події і людей, яким вона присвячена. 

Рада Увійшла в робочий режим

23 грудня відбулася друга сесія Олександрійської районної ради сьомого скликання. На сесії були присутні начальник районного відділення поліції Віталій Кравцов, керівник Олександрійської місцевої прокуратури Ігор Білоусов, депутат обласної ради Ірина Чемерис, керівники підрозділів райдержадміністрації, працівники виконавчого апарату районної ради, сільські і селищні  голови, представники засобів масової інформації. У роботі сесії взяв участь голова райдержадміністрації Андрій Коломійцев. На розгляд сесії, яку вела голова районної ради Ольга Коріненко, було винесено 14 питань.

Наша організація ветеранів - у числі кращих

У роботі VIII звітної обласної конференції ветеранів України, яка відбулася в цьому місяці, брала участь і представницька делегація ветеранської організації Олександрійщини, яку очолював її голова Олександр Голуб (на фото).
У звітній доповіді голови обласної організації ветеранів Василя Єфіменка були порушені питання роботи обласної організації за звітні минулі чотири роки, які стосувалися соціального захисту ветеранів, захисту їхніх вікових категорій, економічних інтересів, у тому числі і виконання всіх статутних завдань, які стоять перед організацією. 

четвер, 24 грудня 2015 р.

Справжні «айболити» тварин

Червонокам’янська дільниця ветеринарної медицини є структурним підрозділом Олександрійської районної державної лікарні ветмедицини. Очолює дільницю з травня 2008 року хоча і молодий, але досвідчений спеціаліст Світлана Шпурик, котра в 2014 році закінчила Дніпропетровський державний аграрно – економічний університет, а перед цим разом зі своїм надійним помічником, ветеринарним фельдшером Наталією Тутевич закінчила і Олександрійський аграрний технікум. Отак жінки разом і працюють, утверджуючи свою громадянську позицію серед жителів Червоної Кам’янки. А допомагає їм у праці водій дільниці Олег Царюк.

Районний відділ освіти очолила Олена Полтавець


З середини грудня до виконання обов’язків керівника районного відділу освіти приступила 48-річна Олена Полтавець (на фото). Тут вона людина не нова, адже кілька років тому працювала головним спеціалістом. Щоправда, останні 4,5 роки корінна олександрійка очолювала відділ освіти Новомиргородської райдержадміністрації. 

Новий рік на порозі

Відкриттям районної ялинки розпочалися новорічні свята в п’ятницю, 18 грудня, напередодні Дня святого Миколая на площі біля приміщення районної ради і райдержадміністрації. 

Проблема залишається: як бути далі?

Чергова нарада з питань децентралізації органів влади та об’єднання громад відбулася на минулому тижні в районному будинку культури, на яку були запрошені сільські і селищні голови, депутати районної і міської рад, представники громадськості району і міста Олександрії, спеціалісти районної і міської владних структур, райдержадміністрації, засобів масової інформації. 
У роботі наради взяли участь голова РДА Андрій Коломійцев, голова районної ради Ольга Коріненко, міський голова Степан Цапюк, заступник голови облдержадміністрації Сергій Коваленко. Саме він, розпочинаючи роботу наради, наголосив присутнім на тому, що процес децентралізації і об’єднання громад вже ні в кого не викликає сумніву і є незворотнім.
Сьогодні в області налічується 415 сільських, селищних і міських рад. Певна їх частина вже задекларувала об’єднавчі процеси. Кабмін визнав їх, як такі, що відповідають принципам самодостатності і готові брати владу на місцях. 
На жаль, не потрапили до урядового рішення громади Олександрії і Олександрійського району через певні існуючі в них білі плями, пов’язані із земельними і територіальними питаннями. А тому уряд запропонував Кіровоградській облдержадміністрації продовжити роботу з вивчення пропозицій від наших громад. 
- Ми зараз знаходимося, - стверджував Сергій Коваленко, - на третьому етапі формування моделі спроможних громад - коли облдержадміністрація разом з райдержадміністрацією і місцевою владою повинні запропонувати Кабміну модель громади, яка відповідає певним вимогам, а тому ми отримуємо інформацію і задумуємося над тим, яка модель функціонування самоврядних громад на території Олександрійщини може бути найперспективнішою для того, щоб розвивати інфраструктуру території і скористатися в цьому випадку можливостями державного Фонду регіонального розвитку. На даний момент ми не можемо залучити для району жодної копійки Фонду розвитку, оскільки в перспективному плані уряду жодного нашого населеного пункту немає.
На тверде переконання виступаючого всілякі розмови про те, що разом з об’єднанням гроші сільської громади заберуть і передадуть в центр чи в місто є звичайнісінькими страхами, а тому на подібні домисли потрібно реагувати спокійно. У статуті громади буде задекларовано, що кошти цієї території залишаються виключно в неї і не можуть бути ніким забрані без згоди громади села.

вівторок, 22 грудня 2015 р.

Ні селу, ні людям, або чому земля в Сурганах не служить громаді?

Про земельну проблему, що багато років непокоїть жителів села  Сургани (Андріївська сільська рада),  добре поінформована й редакція  газети «Сільський вісник». 

Андрій Турський: Якщо буде жива критика, то буде й результат

В Олександрійській районній раді триває підготовка до пленарного засідання другої сесії. На  першому у цьому скликанні Дні депутата, що пройшов минулого тижня, депутати обговорили важливі для життя громади питання: проект програми економічного і соціального розвитку району та формування районного бюджету на 2016 рік. Найбільше протиріч та зауважень під час їхнього розгляду  виникало у Андрія Турського, депутата від «Опозиційного блоку». Не помітити його активність було практично неможливо. З чим вона пов’язана та які напрямки у своїй роботі опозиціонер вважає пріоритетними, ми з’ясували під час нашої розмови по закінченню Дня депутата.

пʼятниця, 18 грудня 2015 р.

КРИМІНАЛЬНІ НОВИНИ


  • За минулий тиждень черговою частиною Олександрійського районного відділення поліції  зареєстровано 67 повідомлень, з них 22 стосувались крадіжок, 7-тілесних ушкоджень, 9-сварок.
  • Із заявою до правоохоронців звернувся 60-річний мешканець м. Олександрії, який пояснив, що з його дачі, котра розташована в одному із сіл району, викрали електричну бетономішалку.
  • А от у 65-річної мешканки іншого села з двору невідомі поцупили 7 кролів. Схожа біда спіткала й 30-річну її сусідку. У неї з господарської будівлі зникло 7 курей, фен та шуруповерт. Наразі за обома фактами триває перевірка. І поки що для жінок її результати невтішні.
  • В одному із сіл району виявили відсутність чотирьох металевих лавок. На жаль, особу крадія ще не знайдено. Водночас ще двоє сільчан поскаржилися правоохоронцям на крадіжки металевих виробів. Так, зокрема, у 39-річного чоловіка з двору зникли алюмінієві відливи та дріт, а у 25-річного - секція металевої огорожі.
  • Без велосипеда «Україна» та електроінструменту залишився ще один чоловік. А от 60 – річна жінка не знайшла у себе вдома  бензокосу. З даними повідомленнями сільчани звернулися в поліцію.  Наразі чекають на результати її роботи. 
  • 13 грудня у Новій Празі на вулиці знайшли застреленого чоловіка. Тіло 53-річного потерпілого виявили біля будинку, де він і жив. Експерти констатували вогнепальне поранення в груди, що й спричинило смерть. Як прокоментувала селищний голова Ольга Горбенко, чоловік проживав зі співмешканкою. Незважаючи на те, що свого часу відбув покарання, нині вів цілком нормальний спосіб життя. Односельці характеризують його, як працьовиту людину. Разом із дружиною він утримував власне господарство, з чого й жили. Не пиячив, не вживав наркотиків. Люди в селищі й збагнути не можуть, хто і чому позбавив його життя. Кого підозрювати? Причетних до злочину осіб встановлюють правоохоронці. 
  • Коли верстався номер газети, нам стало відомо, що в селі Олександрівка сталося жахливе вбивство. На грунті ревнощів під час сімейної сварки чоловік накинувся на дружину з ножем і позбавив її життя. Після цього, збагнувши, що накоїв, накинув собі зашморг на шию. Сиротами залишилися двоє дітей: 20-річний хлопець та 7-річна дівчинка. Про цю родину в селі люди відгукувались позитивно, тому неабияк шоковані такою подією. Трагедію, що сталася, в районній поліції не коментують. 


Вручення медалей

У черговий раз війна, що проходила на території Афганістану у 1979-1989 роках, нагадала про себе воїнам-інтернаціоналістам селища Приютівка, котрим волею долі теж довелося брати участь у тій зовсім нікому непотрібної війні. 

Навіки в пам’яті

То були важкі і трагічні роки, коли весь період 80-х минулого століття військовий контингент радянських військ виконував інтернаціональний  обов’язок в Афганістані. У їхньому складі були і тисячі воїнів з України, в тому числі і кращі сини Олександрійщини, в рядах яких героїчно несли службу чимало наших земляків – новопразьців.  

Яскрава зірочка

Яскравою зірочкою світиться Ізмайлівський «Колосок» серед інших дитсадків району. За підсумками  підготовки до нового навчального 2015-2016 року, він значиться в шерензі кращих семи дошкільних навчальних закладів району, а з початком нового навчального року його завідуюча Олена Василівна Щербиненко (на фото друга ліворуч) увійшла в число кращих педагогічних працівників району і одержала відзнаку «Золота Лелека» в номінації «Пошук. Творчість. Результат» та була нагороджена грамотою відділу освіти райдержадміністрації. Вже чимало років дитячий садочок тісно співпрацює з сільською радою та місцевими господарниками, які ніколи не залишаються байдужими до умов виховання сільської малечі і прагнуть завжди і у всьому допомогти. 

На всеукраїнській фотовиставці представлять архітектурну спадщину Олександрії


На всеукраїнській фотовиставці, що розпочала свою роботу у Кіровоградській обласній універсальній науковій бібліотеці ім. Д.І. Чижевського 18 грудня 2015 року, представлені роботи олександрійських фотохудожників, зокрема Дмитра Вишневського (роботи «Иероглифы речной души», «Фигурное катание»), Валерія Жванка («Бруківка», «Гімназія», «Синагога») та Віталія Попкова («Територія дитинства», «Сировар», «Людина і ліс»). 

Слова вдячності за допомогу

До редакції часопису звернулася з листом наша шанувальниця, жителька міста Олександрія Марія Скічко, в якому висловила щирі слова вдячності Головківському сільському голові Тетяні Кузьменко за її небайдужість та оперативність у вирішенні проблем сільських жителів, за її порядність і чуйність. Автор листа звернулася телефоном до новопризначеного голови, щоб запитати, як можна дістатися до будинку Романа Шевчука, хлопчини – сироти, якому вона зібрала гостинці і хотіла передати. Тетяна Володимирівна пообіцяла, що

Аграрії України проти змін спецрежиму ПДВ

На минулому тижні неабияку солідарність у відстоюванні інтересів своєї галузі продемонстрували владі аграрії України. 10 грудня в усіх обласних центрах на пікет вийшли працівники фермерських господарств та активісти політичної партії «Аграрна партія України» з головною вимогою — ​не вносити зміни до Податкового кодексу, якими передбачена відміна спецрежиму ПДВ для підприємців галузі АПК.

Чи пристане депутатська більшість на пропозицію мера, покаже час

Не встигли ми поінформувати своїх постійних читачів про те, що голову Олександрійської РДА, депутата міської ради Андрія Коломійцева невдовзі можуть обрати секретарем ради, як про це вголос заявив міський голова Степан Цапюк. 
На другій сесії міськради він запропонував саме його кандидатуру на розгляд депутатського корпусу. Щоправда, зробив це в порушення регламенту (поставив на відкрите голосування), тому пропозицію мера депутати не підтримали. Із 36 обранців за його пропозицію проголосувало лише 11 - переважно представники «Опозиційного блоку». Чому ж не голосували інші? Та чому кандидатуру внесено тоді, коли самого Андрія Коломійцева на сесії не було (нині він у тарифній відпустці)? Чи розглядає більшість його кандидатуру на цю посаду?

За прикладом батька

Сьогодні, мабуть, не можна і уявити собі, щоб бригадир тракторної бригади № 2 ФГ «Олександрівське» Ігор Анатолійович Руденко (на фото) міг би дозволити собі обрати якусь іншу професію, окрім пов’язаної із землею, з хліборобською працею. 
Та це й не дивно, адже з раннього дитинства в його сім’ї праці хлібороба  надавали культового значення. І в цьому щонайперше була заслуга батька Анатолія Петровича, який достеменно знав, що таке земля, як найцінніше багатство нації, бо й сам все своє життя посвятив

Добробут Комінтернівської громади довірили Олександру Киві

Ми продовжуємо знайомити читачів з новими керівниками територій. І сьогоднішня наша розповідь про 44-річного Олександра Киву (на фото) — ​Комінтернівського сільського голову. Саме йому односельці віднедавна довірили добробут рідного села, обравши новим керівником. 
Власне і сам він неспроста перейнявся громадською справою й проблемами односельців, бо все його життя тісно пов’язане з Комінтерном, де народився і виріс. Тут і нині проживає з сім’єю. Має дружину Валентину, доньку Олену й сина Максима. А головне й найважливіше, що понад усе прагне зробити життя в рідному селі кращим та комфортнішим. Відтак активно працює над вирішенням наболілих сільських проблем. Щоправда, до того багато років поспіль працював за спеціальністю, ветфельдшером в ТОВ «Комінтерн –Агро». А останнім часом там же займав посаду бригадира тракторної бригади. Освіту здобув в Олександрійському аграрному технікумі.

Чим живеш, громадо

АНДРІЇВКА. Наступаюча зима і її вірогідні неприємні несподіванки, пов’язані з можливим погіршенням погодних умов в зимовий період, активізують діяльність сільської ради, її депутатів, адміністрації ПАТ «Райагрохім» щодо належної підготовки до цих умов і створення гарантій безпеки  для всіх членів сільської громади. З цією метою вже за старою традицією трудовий колектив «Райагрохіму» безкорисно посприяв у тому, щоб на найпроблемніші взимку сім ділянок сільських доріг завезти спеціальну суміш, яка в період крижаного їх покриву може забезпечити безпечний рух автомобільного транспорту. У цій справі особливо дієву допомогу громаді надала інженерна служба товариства. 

Слово до читача

Дорогі друзі!

Добігає кінця передплатна кампанія на 2016 рік, і ми вдячні усім, хто уже передплатив газету «Сільський вісник», а також тим, хто прийняв рішення зробити це до 25 грудня ц. р.
А ось для тих, хто оформив річну передплату, маємо ще й приємну новину. Друзі, ми цінуємо вашу відданість газеті, тому від редакції вам — ​заохочувальний бонус. Полягає він у наступному: зареєструвавши до 30 грудня квитанцію річної передплати в редакції чи за телефоном 7-45-94, ви отримуєте можливість замовити в газеті одне приватне вітання зі знижкою 50% чи безкоштовно два оголошення, що, погодьтеся, автоматично здешевлює вартість вашої передплати на третину.

Куколівка: волонтерський рух не ПРИпиняється

Незабаром трудівники ТОВ «Степ» відправлять у зону АТО реставрований ними всюдихід і передадуть його в руки військових. Разом з автомобілем доставлять бійцям на передову ще один дарунок. До місця призначення вони повністю завантажать свого «газика» паливними брикетами для солдатських буржуйок, що виготовляються в товаристві, і необхідними продуктами харчування, підготовленими для воїнів жителями села. Якраз доречною в зимових умовах буде для них така підтримка, яка ще раз підтверджує практичну дієвість знаменитого для всіх нас лозунгу: «Усе для фронту, усе для перемоги».

понеділок, 14 грудня 2015 р.

Гіркої пам’яті ковток


Пам’яті мільйонів українських селян, які загинули мученицькою смертю від голоду, заподіяного сталінським тоталітарним режимом у 1932–1933 роках, пам’яті тисяч українських сіл, і хуторів, які щезли з лиця землі після найбільшої трагедії ХХ століття, присвячувалися заходи на тижні вшанування, що пройшли в Новопразькій центральній бібліотеці-філії.

Благодійництво для здоров’я громадян

Благодійництво - одна з найкращих рис характерних людям і, в першу чергу, нашим співвітчизникам та не має ні територіальних, ні вікових, ні національних меж. У нашій державі благодійництво підтримується і заохочується. Є відповідний Закон «Про благодійництво та благодійні організації». Крім окремих благодійників, набуло поширення об’єднувати свої можливості в різних сферах життя.

Шануймо всі самих себе


Постійну і предметну турботу проявляють працівники територіального центру нашого району про своїх підопічних – людей похилого віку. Та особливу увагу до себе з їхнього боку відчувають люди з обмеженими можливостями. Не залишаються вони поза цією увагою і на державному рівні, адже щороку на календарі 3 грудня значиться Міжнародним днем людей з обмеженими можливостями. У черговий раз до цієї дати на минулому тижні працівники терцентру і всі соціальні робітники району відвідали по домівках майже в кожному селі цих людей, щоб засвідчити не лише свою, а і всіх жителів Олександрійщини, шану і повагу до них та вручити їм такі приємні і доречні подарунки – продуктові набори, про які на прохання терцентру вже традиційно потурбувався народний депутат України Анатолій Кузьменко. 

Україна — ​ то твоя земля

В основу всієї роботи викладацького складу педагогів Олександрійського медичного училища завжди було закладено і так залишається по сьогодні національно — ​патріотичне виховання студентів. У рамках цього виховання в училищі щороку відбувається святкування Дня визволення Олександрії від  ​фашистських загарбників і Дня Збройних Сил України. Ці традиції не були порушені і цього року. Минулого тижня, у п’ятницю, напередодні цих знаменних подій педагогічний і студентський колективи училища провели у міському будинку культури хвилюючу літературно — ​музичну композицію, присвячену темі захисту Вітчизни «Моя країна — ​Україна».

Сільську раду очолила багатодітна мати

Півтора місяці тому жителі Олександрівської сільської ради обрали собі нового сільського голову – 38-річну Віту Бершавську, молоду, енергійну, розумну жінку. На неї, звісно, поклали й великі надії, бо хочуть бачити своє село ще кращим. Не відкладаючи справи, новий очільник громади поступово намагається виправдати сподівання людей і береться до реальних справ.

Леонід Балацький презентував свої книги

Добірку книг про історію окремих сіл Олександрійського району на широкий загал на минулому тижні презентував 45-річний олександрієць Леонід Балацький (на фото) —  краєзнавець, вчитель історії та географії Войнівської школи, голова Олександрійського відділу Українського географічного товариства.

Дорогу здолає той, хто йде. Успіху нам на цьому шляху

Те, що Олександрійщина  не пасе задніх з багатьох питань розвитку території, та має славу кузні кадрів,  - факти загальновідомі, розкіш яких полягає у тому,  що з роками вони не втрачають своєї актуальності і навіть час від часу актуалізуються. Як, наприклад, зараз - після місцевих виборів, коли  чимало  наших земляків, пройшовши  за результатами народного волевиявлення до місцевих рад, отримали керівні посади в органах місцевого самоврядування, і цим лише підтвердили давно існуючу думку  про те, що олександрійський край народжує талановитих і працьовитих людей і має давню, зміцнену роками, традицію – бути серед перших і найкращих. 

«Сухпайки» на передовій розходяться на «ура»

Понад рік олександрійські волонтери доставляють бійцям на схід сухі супи та борщі. Підтримують їх у цьому кіровоградські колеги з “Кулінарної сотні” — ​жінки, яких об’єднала війна, благородна справа й віра в перемогу.

Опікуючись турботами військових

Останнім часом в нашу буденність, у наше життя, на жаль, крім всіх інших негараздів, входить військова тема зі всіма її жорстокими і сумними наслідками, що, в першу чергу, відображається на долях тисяч і тисяч людей. У наш лексикон знову повернулося страшне слово «війна», слово, яке нещадно руйнує всі наші устої і уяву про життя. Як мирного населення, так і, в першу чергу, військового. Сьогодні на сході України палає справжня війна. Своєю суворою реальністю дійшла вона і до нашого краю, адже сотні олександрійців стали зі зброєю в руках в ряди захисників Вітчизни. Гідно і з честю вони, не шкодуючи свого життя, захищають її рубежі. Та, повертаючись з фронту додому, вони потребують від суспільства і свого захисту. Насамперед соціальної та моральної підтримки і уваги. Цим вкрай важливим завданням неабияк опікуються і владні структури. 
А тому цілком закономірно, що для більш предметного виконання поставленої в цьому значенні мети, нещодавно при голові райдержадміністрації була на громадських засадах запроваджена посада радника голови з питань надання допомоги військовослужбовцям, які повертаються з війни додому. Цю посаду на сьогодні очолив Олександр Рушковський (на фото). І це, без сумніву, небезпідставно, адже сам Олександр Олександрович півроку особисто пройшов бойове хрещення на передовій лінії АТО. Спочатку два місяці в 2014 році в Луганській області поблизу міста Старобєльськ, а потім з кінця минулого року майже до травня 2015 року перебував в горнилі бойових операцій біля міста Горлівка Донецької області. 
З ним ми і зустрілися, пропонуючи прокоментувати обсяг тих завдань, які стоять перед ним і які конкретні справи доводиться вирішувати, щоб допомогти захисникам Вітчизни.

День волонтера в Олександрії: з нагородами та позитивними емоціями

Сучасні доброчинці працюють не для відзнак і нагород, а задля тих, кому їхня підтримка сьогодні найбільш потрібна. І їхні зусилля нині оцінюють по праву. Не забувають волонтерів і представники олександрійської районної влади, військові та всі небайдужі земляки, які сьогодні вітали їх з професійним святом. Це відбулося на спеціальному фестивалі «Волонтерство: дорога, з якої неможливо зійти».

Ірина Балашова вдруге очолила спілку журналістів

В Олександрії переобрали голову місцевої територіальної організації Національної спілки журналістів України. Вдруге  очолювати спілку буде редактор нашого часопису «Сільський вісник» Ірина Балашова. Голосування за керівника відбулося на звітно-виборній конференції Олександрійської територіальної організації НСЖУ, що проходила в прес-центрі Будинку футболу 3 грудня. 

Надалі все залежатиме від зими

На сьогодні хлібороби району можуть вже повністю підбити підсумки своєї роботи за 2015 рік. Сміливо можемо сказати, що зернові та зернобобові культури зібрано на всіх площах з урожайністю, включаючи кукурудзу, 42,4 цнт/га. Також ми повністю на всіх площах зібрали цукровий буряк з урожайністю 287 цнт/га, а соняшника по всіх категоріях господарств маємо 24,7 цнт/га. Якщо ж брати до уваги лише крупні господарства, то вони мають по 28 цнт/га цієї культури.

понеділок, 7 грудня 2015 р.

Півстоліття у медицині

79-річний олександрієць Валентин Відюков присвятив медицині майже півстоліття. Незважаючи на те, що давно міг би спочивати на лаврах, він до цього часу активно працює лікарем-травматологом в Олександрійській ЦРЛ.

У ЩАСЛИВОМУ ДАРУВАЛИ ЩАСТЯ!

Мій рідний край-моє село Щасливе
Ставки круг нього і розкішно вбрані ниви
Краса чаруюча у будь- якую пору
І чутний щебіт птахів, що зрина угору.
Зранку 21 листопада  у чарівне село Щасливе завітало потрійне свято - День визволення села від фашистських окупантів, День працівників сільського господарства та День села. У Будинку культури з цієї нагоди зібралася вся громада села від дитини – янгола, що тільки народилась, до людей похилого віку, що за життя своє вже вдосталь натрудились. 

Велич і значимість пережитого

Біографія жителя Нової Праги Олександра Тихоновича Чумака (на фото) така неймовірно багатюща на різного роду масштабності, як для життя однієї людини, події, що про них можна не просто оповісти на шпальтах районного часопису, а написати пронизливого і глибокого змісту книгу про те, як життя людини може ввібрати в себе з калейдоскопічною неймовірністю безліч доброго і злого, щасливого і трагічного, справедливого і підступного, радісного і сумного і не втратити при цьому відчуття свого високого призначення на цій землі, силу волі, віру у високі ідеали людства і бути, мов криця, прикладом мужності, принциповості, мудрості і гідності. Бути прикладом людини, яку не можна зламати, життєві основи якої непорушні незалежно від будь-яких обставин і випробовувань.

Майже століття пам’ятник Леніну простояв на могильних плитах

«Світле майбутнє», збудоване комуністами, як пiдтверджують реальні факти, багато в чому грунтувалося на трагічних подіях в житті простих людей. Історія, котра цією весни трапилась на Кіровоградщині, стала тому підтвердженням. А розпочалося все з того, що напередодні 9-го травня в центральному парку селища Нова Прага місцеві комунальники, демонтуючи постамент пам’ятника Леніну, виявили, що майже століття той простояв у прямому сенсі “на кістках людей”, був споруджений із надгробків, датованих XIX сторіччям, на місці колишнього цвинтаря. Детально розібратися в цій справі спробував і наш кореспондент. І ось що вдалося з’ясувати.

Молодці, малята!

Завидним і плідним життям живуть малюки Андріївського дитячого садочка «Ластівка». Можна лише позаздрити, як вони вже зі свого малечого віку призвичаюються до праці, до того, щоб  щось корисне і практичне творити своїми руками і відчувати від цього радість і задоволення. Черговим проявом такої практики, спрямованої на розвиток  дошкільнят, на виховання в них любові до праці, до природи стала ініціатива завідуючої дитсадка Оксани Близнюк та виховательки Наталії Оглоблі зробити з допомогою своїх вихованців пташине свято у дитсадку. 

Все у нас буде добре

На останніх виборах до місцевих рад Добронадіївським сільським головою жителі місцевої громади обрали добре відомого в районі значимістю своїх справ Володимира Андрійовича Коваленка (на фото). Йому 58 років. Народився і виріс у селі Березівка Устинівського району Кіровоградської області. Закінчив Одеський сільськогосподарський інститут. Має професію агронома. Трудову біографію розпочинав з посади керуючого відділком одного з великих господарств на Миколаївщині. У нашому районі працював головним агрономом Користівського ХПП, директором Щасливського ХПП, директором агрофірми «Добронадіївська», головою ФГ «ВЕКА – 2011». І скрізь успішно. Наш кореспондент зустрівся з новим очільником Добронадіївської громади і попросив його прояснити власні бачення суті свого перебування на цій посаді та вирішенні основних завдань, які стоять перед ним.

Бюджет району за 11 місяців перевиконано на 40%

З начальником фінансового управління РДА Іриною Левченко ми поспілкувались напередодні Дня місцевого самоврядування й попросили її проаналізувати поточний бюджетний рік, а також вплив змін законодавства на динаміку надходжень до місцевих бюджетів. Інтерв’ю з нею пропонуємо і вашій увазі.
- Зазвичай наприкінці року прийнято підбивати підсумки та визначати майбутні перспективи. Ірино Вікторівно, розкажіть, передовсім, як у 2015-му виконувались сільські та районний бюджети? 

Очільник сільради в Головківці - молода жінка

З 9 листопада у Головківці до виконання своїх прямих обов’язків приступив новий сільський голова - 30-річна Тетяна Кузьменко (на фото). Сама родом з цього ж села. За фахом -  економіст.  Закінчила Кіровоградський сільськогосподарський інститут. У сільраді працює з 2008-го. Спершу - секретарем виконавчого комітету, а потім - секретарем сільради. Спілкуючись з новим керівником, ми з’ясували, які конкретні справи вона планує втілити в життя та що нового привнесе громаді.

Якою ж повинна бути громада?

Зрозуміло, що чи не найбільш справедливі роздуми з цього приводу можна почути від досвідчених керівників найнижчих органів місцевого самоуправління, котрі знаходяться, так би мовити, в самій гущі життя людей і займають ці відповідальні пости вже чимало років. У районній сім’ї таких керівників вже досить давно ( з березня 1990 року) своє гідне місце займає Ізмайлівський сільський голова, кавалер ордена «За заслуги» ІІІ ступеня, нагороджений ним у 2009 році, багаторічний староста сільських голів Микола Сироватка (на фото). 
Напередодні Дня місцевого самоврядування ми запросили Миколу Павловича у редакцію, щоб почути його думку про ті реформи, що стосуються насамперед децентралізації влади на місцях, і впровадження яких чекаємо усі ми найближчим часом.

четвер, 1 жовтня 2015 р.

КРИМІНАЛЬНІ НОВИНИ

За минулий тиждень черговою частиною Олександрійського райвідділу міліції зареєстровано 125 повідомлень, з них 8 - стосувалися крадіжок, 7-тілесних ушкоджень,13 - сварок, 4 - ДТП.
До  райвідділу  надійшло повідомлення від диспетчера «Укртелекому» від 54-річної мешканки м.Олександрії про те, що в с. Войнівка між опорами невідома особа викрала телефонний кабель довжиною приблизно сто метрів. Особу злодія поки що не знайдено. Проводиться перевірка.
Схоже повідомлення надійшло від рембригади  «Укртелекому», яка інформувала, що в ніч на 17 вересня у с. Попельнасте невідома особа шляхом вільного доступу викрала телефонний кабель. Тривають розшукові заходи.
 Також до правоохоронців надійшла заява від 35-річного мешканця с. Войнівка про те,що 15вересня невідома особа шляхом вільного доступу викрала з території його домоволодіння мобільний телефон. Даний інцидент перевіряється.
Від секретаря надійшла заява директора ТОВ ‘’Інвестсталь ’’про те, що невідомі особи на вугільному розрізі ‘’Костянтинівський ’’ у с. Березівка викрали електродвигун. Обставини справи з’ясовуються. 
До оперативного чергового райвідділу зателефонував 52-річний мешканець с. Куколівка й повідомив, що він виявив вдома відсутність грошей у сумі 43 тисячі грн., які були у шафі. Триває перевірка.
42-річний мешканець с. Морозівка повідомив, що в його знайомої, 28-річної мешканки с. Бандурівка, невідома особа з території двору викрала два телефони. Проводиться перевірка.
На «102» надійшло телефонне повідомлення від дільничного інспектора міліції про те, що до нього із заявою звернулась 51-річна мешканка с. Головківки, яка повідомила, що в ніч на 8 вересня невідома особа шляхом вільного доступу за вказаною адресою з топливного баку її автомобіля викрала бензин А-92 в обсязі приблизно 15 літрів. На місце пригоди одразу виїздила слідчо-оперативна група. У ході подальшого розслідування працівниками міліції у скоєнні даного злочину було викрито  раніше судимого, не працюючого 17 – річного жителя цього ж села. Наразі викрадене  повернуто власникові. Дана подія внесена до Єдиного реєстру досудових розслідувань за  ч.1 ст.185 ККУ«Крадіжка», - повідомив начальник Олександрійського райвідділу Віталій Кравцов. – За вчинене зловмисникові буде винесене покарання, не пов’язане з позбавленням волі.
За інформацією Олександрійського РВ УМВС України в області.

Олександрієць Роман Малиш поділився подробицями трагедії під Іловайськом


Старший кухар з Кіровоградського 3-го окремого полку спецпризначення Роман Малиш (на фото) поділився подробицями трагедії під Іловайськом, де разом зі своїми побратимами пробув практично два тижні. Широкому загалу розповісти епізоди того кривавого інциденту олександрієць наважився лише за рік з моменту трагедії, яка забрала життя близько чотирьохсот його побратимів. Саме стільки українських військовослужбовців та правоохоронців, за даними різних джерел, вважаються полеглими у цій кривавій операції, що увійшла в чорний епізод війни на сході.
- За роки незалежності в Україні фактично не проводилося жодних масштабних військових навчань, ми ні з ким не воювали, де ж тоді й звідки бралися ті славнозвісні генерали, які командували бойовими операціями на сході, та як вони могли знати, що правильно і що ні, як розробляли свої стратегії й тактичні дії, — ​ділиться Роман.
Тяжко згадувати йому ті важкі хвилини. Іловайськ, Старобешеве та села навколо Савур-могили.
Тяжко розповідати й повертатися до них. Удвічі важче пригадувати своїх полеглих товаришів. Тих, кого поряд вже немає, кого ​не повернути.
Так склалося в бойовій історії Романа, що, будучи старшим кухарем на фронті, він перш за все освоїв фах стрілка й механіка. А разом з тим, і будівельника, кулеметника, телеграфіста. За іронією долі, ані борщів, ані супів для побратимів готувати на передовій не довелося. Хоча із поставленими завданнями, які виконували спецназівці, він справлявся на відмінно. І це, незважаючи на їхню різноплановість. Найтяжчим і найтрагічнішим моментом у переліку бойових справ стала операція у так званому секторі «Б» поблизу Іловайська. Як то було, він розповів нашому кореспонденту, згадуючи при цьому й перші кроки своєї армійської служби.
Зі слів олександрійця, близько місяця після мобілізації він проходив навчання в Кіровограді. Потім — ​у Кривому Розі. А після цього свій військовий обов’язок виконував у Дніпропетровську. Там був задіяний в охороні місцевого аеропорту та за графіком здійснював супровід бойових вертольотів.
— Два місяці у складі вертолітної бригади, як стрілки, ми вилітали на схід. І так бувало по кілька разів на добу. Один виліт — ​щонайменше чотири години в небі. Найтриваліший політ — ​з першими променями сонця й до пізньої ночі. Інколи за добу ми відпочивали лише 2–3 години. Та, в цілому, нам щастило, адже під мінометні обстріл й «Гради» — ​не потрапляли, тоді як з бойової території успішно евакуювали тяжкопоранених й тіла вбитих. У «гарячі точки» і на блокпости повітряним судном ми успішно транспортували продовольство, медикаменти й амуніцію. Тут належне варто віддати нашим льотчикам, які проявляли себе, як справжні відчайдухи, адже щодня і щогодини, ризикуючи не лише власним життям та здоров’ям, а й життям своєї команди (яка складалася з пілота, помічника, бортового техніка, санінструктора та двох стрілків), літали у найгарячіші бойові сектори. У надзвичайних ситуаціях на фронтову територію з міста вилітало одразу чотири гвинтокрили, та, на жаль, бувало й так, що деякі з них на аеродром не поверталися, — ​пригадує олександрієць.
Згодом спецназівців передислокували під Горлівку. Зі слів Романа, тепер вони відслідковували рух ворожих машин, вивчали їхні маршрути, мінували та знищували ворожу техніку, а паралельно патрулювали міську територію. Коли із поставленим завданням впоралися, то похапцем були перекинуті під Пантелеймонівку та Старобешеве, де бійців накрили «Гради» і полк поніс перші втрати.
- Наступного дня за наказом генерал-лейтенанта Руслана Хомчака ми почали вести розвідку поблизу Іловайська, — ​пригадує Роман. — ​Потім перед нами поставили завдання — ​зачистити місто до району залізничного депо. Отож два тижні на околицях Іловайська тривали запеклі бої, і кожного днями несли втрати. Весь цей час довкола міста працювала важка артилерія. Інколи ворожі танки намагалися прорвати оборону, але наші війська тримали супротив. Нарешті 11–15 серпня ми вступили в Іловайськ. А вже напередодні Дня Незалежності, 24 серпня, командуванню надійшла інформація про те, що наші війська потрапили у вороже кільце. На цей момент позиції від Старобешевого були здані. Чотири години ми сподівалися, що нам на допомогу прийде авіація. Та… марно. 24–26 серпня стало зрозуміло, що це пастка, адже ворожа техніка зосереджувалася по всіх напрямках, вогонь лише посилювався. І вже 27–28 серпня ми перейшли на позицію оборони. Але і техніки, й озброєння, й людей на той момент не вистачало. Тоді як у штучно створеному кільці сконцентрувалася більшість українських збройних формувань та добровольців. Аж ось надвечір 28 серпня нашому командуванню надійшла інформація про так званий «зелений коридор», через який усі наші вояки мали вийти з оточення. Було сформовано дві колони. В одній з них з бронетехнікою і на броньованому бусику — ​генерал-лейтенант Р. Хомчак, а в іншій — ​рядовий склад на танках, легкових машинах та автобусах. І так вийшло, що останні пішли «зеленим коридором», тоді як генерал-лейтенант попрямував у зовсім іншому, протилежному напрямку. У результаті таких необдуманих дій з боку командування з нашої групи, що складалася з двадцяти осіб, в «зеленому коридорі» ми втратили п’ятьох і стільки ж було поранено. Перетнути його сподівалися на звичайному УАЗі, без вікон, але з двома каністрами бензину в багажнику. Нас обстріляли. Водій загинув, а по ходу в машину заскочили ще кілька бійців із розстріляної Волги, що рухалась позаду, серед яких і мій найкращий друг, 28-річний побратим Віталій Волкотруб з Бобринця. На превеликий жаль, з цього пекла живим солдат не повернувся, і «зелений коридор» в одну мить для нього став чорним. Так само як і для сотень інших бійців. Було дуже багато вбитих. Звичайно, це був кошмар. Це не передати словами… Слава Богу, що ми живі залишилися.
Ще півтори доби протримались на одному місці, в селі Красносільське. Але в нас уже не було ані зброї, ані техніки, ані людей. І тоді, нарешті, наше командування збагнуло, що краще домовитись. Домовитись із регулярними російськими військами про припинення вогню. Зі зловіщого кільця ми вийшли під знаком Червоного Хреста, який забрав поранених і виключно представників українських збройних формувань, тоді як добровольці лишилися в оточенні і живими з нього не вишли. Ця щаслива і водночас гірка мить у моєму житті сталася 1 вересня. Після цього десять днів я був у відпустці, більшу частину якої присвятив своїм полеглим побратимам. Аби пришвидшити їхнє поховання, заспокоїти рідних і віддати данину полеглим, поїхав до Дніпропетровського та Запорізького моргів на пізнання тіл, — ​зі смутком в очах розповідає Роман.
Після нетривалої відпустки на бійця чекала служба у військовій частині № 2336 міста Кіровограда. Та вже 31 грудня 2014-го за станом здоров’я Романа передчасно демобілізували. 9-го травня 2015-го олександрієць нагороджений нагрудним знаком «За військову доблесть». Невдовзі отримав і посвідчення учасника бойових дій.
Хочеться сказати і про те, що після Іловайська, 19 вересня, повернувшись додому, він поєднав свою долю із землячкою — ​олександрійкою Наталею, а за дев’ять місяців у їхній сім’ї з’явився первісток — ​Марк. Сьогодні ж на землі, яку спецназівець отримав від Протопопівської сільської ради, його родина зводить невеличкий власний будинок, у спорудженні якого він сам активно задіяний. При цьому Роман певен, що власних сил й наснаги йому вистачить, аби спорудити затишне сімейне гніздо, де обов’язково буде і комфортно, і спокійно, тим більше, що страхіття війни, тривоги, втрати і нелюдське, сталеве загартування, —  ​усе це для нього вже позаду…
Н. Луценко.

Нам є ким гордитися

Олександрійське медичне училище по праву вважається одним з кращих навчальних закладів не лише Олександрії, а і всієї Кіровоградщини. Його авторитет і якість підготовки спеціалістів постійно звідусіль приваблюють до себе випускників шкіл. Основний кістяк їх поступає до училища насамперед з Олександрійського району, а також з навколишніх районів: Світловодського, Знам’янського, Онуфріївського, Петрівського. Це засвідчує про неабияке прагнення юних випускників сільських шкіл бути благодійниками, бути корисними для суспільства. Та треба зауважити, що лише цим регіоном студентське коло нашого медучилища не обмежується. Є тут серед 430 його студентів чимало представників із Західної України, Черкаської, Дніпропетровської, Донецької, Луганської, Миколаївської та інших областей України. А про авторитет і рівень підготовки медичних працівників в цьому навчальному закладі засвідчує ще і той факт, що кількість абітурієнтів, котрі бажають стати студентами чотирьох відділень училища, щороку досягає п’ятьох і більше чоловік на одне місце.
Зрозуміло, що екзаменаційна комісія завжди відбирає кращих з кращих. Отож і склад студентів тут відмінний, як і відмінно професійно підготовлені його випускники, які вірою і правдою служать людям та надійно захищають і рятують їх життя не лише в Україні, а й Польщі, Німеччині, Франції, інших країнах, адже не останню роль в цьому відіграє і те, що диплом випускника, наприклад, медсестринського відділення училища прирівняний до європейського і без заперечень визнається в Європі.
Про це з гордістю повідала мені заступник директора медучилища з виховної роботи Наталія Григорівна Щербина (на фото праворуч). А ще запевнила в тому, що їхні випускники — ​це справжній скарб медицини, адже їх з великим бажанням скрізь чекають. Найвищий вишкіл своєї професійної підготовки і найкращі людські якості та патріотичні почуття вони проявляють, у тому числі і в жорстоких боях на передовій лінії фронту на сході України в зоні АТО, захищаючи нашу державність, незалежність і вириваючи з пазурів смерті десятки і десятки українських воїнів, героїв України, за що їм треба лише низько вклонитися. Випускники нашого училища, як наприклад, Юрій Баленко чи Ігор Мельник та чимало інших їхніх побратимів не схиляються перед кулями ворога, вони свято виконують дану ними клятву — ​рятувати людське життя.
А між тим, в училищі готується гідна зміна тих, хто прийде їм на допомогу. Їх чимало, хто, де б ми не були, рятуватиме наше життя, і на кого ми з незаперечною довірою зможемо покластися. Одним з них, випускником фельдшерського відділення наступного року і котрий мріє продовжити навчання і стати лікарем, є Олександр Пшеничний (на фото ліворуч). З цим щирим, відкритої і відвертої, сповненої найкращими людськими якостями душі юнаком ми разом з Наталією Щербиною зустрілися в її кабінеті.
Неабияк приємно і спокійно стає на душі за наше майбутнє, коли відчуваєш, що поряд з нами зростає таке покоління, кришталиком якого є Олександр. Коли слухаєш його роздуми про життя, про визначення цінностей цього життя, свою роль в ньому, це немов бальзам на душу, немов якийсь острівок, на якому ми відгороджуємося від всіх негараздів і прикрощів.
Саша народився на Дніпропетровщині, в місті П’ятихатки, в робочій родині. Там закінчив першу П’ятихатську школу. Батько — ​працівник залізниці і, зрозуміла річ, він прагнув, щоб син продовжив його справу. Не хотіла, певно, і вся сім’я, щоб Саша обрав іншу професію. Та все ж таки вибір був за ним. І він твердо вирішив присвятити себе медичній справі. Щиро зізнаючись, він говорить: — ​Я розумів, що в якомусь сенсі моє життя — ​це необхідність допомагати людям. Йти в медицину, то був мій особистий вибір, ніхто до цього не підштовхував і не спонукав, та за приклад стали мої бабуся і мама, які теж присвятили себе цій справі. І коли я після вступу на перший курс провчився приблизно півроку, я твердо усвідомив і зрозумів: якщо я буду вчитися просто так і не зможу надати допомогу людині в скрутній для неї ситуації, то який тоді з мене медичний працівник. Ці думки корінним чином спонукали мене до того, що треба вчитися на совість, з повною відповідальністю, треба внутрішньо і професійно збагачуватися, щоб потім гарантувати собі надійну самостійну роботу і мати можливість допомагати своїм рідним, друзям, колегам, всім жителям України, адже всі вони прагнуть бути здоровими, бути кращими, досконалішими.
У цьому сенсі Саша оптимістично дивиться в майбутнє. По-перше, тому, що, за його оцінкою, в училищі працює надзвичайно сильний склад викладачів, котрий включає в себе досвідчених, вищого рівня викладачів, хірургів і акушерів, котрі дають найтвердішу базову підготовку своїм студентам, а, по-друге, тому, що студенти тільки за своїм усвідомленим бажанням, цю базову підготовку набувають і, тим самим, стають справжніми спеціалістами своєї справи, яких із задоволенням запрошують і приймають до себе будь-які лікувальні установи України, в тому числі ті, які направляють їх на навчання в Олександрійське медучилище і вже навіть під час проходження практики в цих установах бачать в них чудових і перспективних спеціалістів, надійних фахівців.
- Мені подобається навчатися і перебувати в навчальному процесі, — ​говорить Саша. — ​Подобається, як педагоги викладають свої предмети, думають, розмірковують. Можливо, в якихось моментах вони є занадто суворими, але після таких навиків і їхньої твердої позиції, я переконаний, у нашому подальшому житті все буде летіти немов «з рук». Тим більше, що в подальшому більшість із нас продовжить своє навчання у вищих навчальних закладах Дніпропетровська, Запоріжжя, Одеси, Полтави, Києва, де вже традиційно багато навчається олександрійців, які, між іншим, також повертаються до стін рідного училища, стають його викладачами і продовжують славну його історію. І де б вони не були, базовою основою їхніх знань і майстерності завжди залишається навчання в нашому медичному училищі, де створені всі умови для навчання і проживання студентів.
Слухали ми з Наталією Григорівною Олександра і раділи за нього і його товаришів. А я радів ще за саму Наталію Григорівну, і всіх викладачів Олександрійського медичного училища, що в них навчаються такі студенти. Мабуть, дані Божою милістю, чи благодаттю. Спасибі Україні, що в нашій державі такі діти, спасибі батькам, що виростили і виховали таких дітей, адже майбутнє України справді за ними, як і справді за ними життя і здоров’я всього нашого нинішнього козацького роду. А воно, без сумніву, буде знаходитися у надійних руках таких представників нового нашого покоління, як Олександр Пшеничний. Тож хай життя, тобі, Сашо, і твоїм товаришам, світить яскравою зіркою успіху на всю його програму. Цього бажаємо вам всі ми.
В. ЮРЧЕНКО.

Головою ради районної організації ветеранів знову обрали Олександра Голуба

22 вересня відбулася восьма звітно-виборна конференція Олександрійської районної організації ветеранів України, в якій взяли участь ветерани району, голова РДА Андрій Коломійцев, голова райради Михайло Бойко, депутат обласної ради Дмитро Мошин, перший заступник голови організації ветеранів Кіровоградщини Олексій Демченко, начальники управлінь та відділів РДА, які безпосередньо забезпечують життєдіяльність наших ветеранів, сільські і селищні голови. 
На конференції було розглянуто звіт районної організації ветеранів, з яким виступив голова ради районної організації Олександр Голуб та звіт ревізійної комісії, з яким звітував її голова Микола Сироватка. Було також обрано новий склад президії організації ветеранів, ревкомісії та обрано делегатів на обласну звітно-виборну конференцію.
Про численні добрі справи, які здійснюються нашими ветеранами, та різноманітні заходи для них говорив у своїй доповіді Олександр Голуб, а потім підкреслювали у своїх виступах при обговоренні доповіді виступаючі Андрій Коломійцев, Михайло Бойко, Анатолій Клименко, Ольга Горбенко, Василь Афанасьєв, Олексій Демченко, Володимир Ткаченко, Василь Заріцький та інші. Усі вони пропонували визнати роботу нашої організації ветеранів задовільною. За таку пропозицію всі учасники конференції одноголосно і проголосували, а Олександра Голуба теж одноголосно знову обрали головою ради районної організації ветеранів України та висловили впевненість, що організація і надалі буде активно і плідно працювати та відповідати вимогам сьогодення. 
По завершенню роботи конференції члени президії районної організації ветеранів відвідали могилу комісара Казимира Сабанського і поклали на могилу квіти.
В. ЮРЧЕНКО.

У День партизанської слави

22 вересня, в День партизанської слави, біля меморіальної дошки партизанам Великої Вітчизняної війни, що встановлена на приміщенні райдержадміністрації і районної ради, зібралися керівники району, структурних підрозділів органів влади, ветерани і громадськість району. До всіх присутніх звернувся з промовою голова ради організації ветеранів району Олександр Голуб, голова райдержадміністрації Андрій Коломійцев, голова районної ради Михайло Бойко. У своїх виступах вони відзначили, що Олександрійщина в роки Другої світової війни завжди була партизанським краєм, де діяло декілька підпільних диверсійних груп, а також діяло партизанське з’єднання під командуванням полковника Іллі Діброви та комісара Казимира Сабанського, які гідно виборювали незалежність України. Вшановуючи ці героїчні події, керівники району і представники ветеранів та громадськості поклали до меморіальної Дошки партизанської слави живі квіти.
В. МИХАЙЛОВ.

Допомога з Данії - Новопразькому сиротинцю

Дві тонни гуманітарного вантажу вихованцям Новопразької школи-інтернату передав 17 вересня керівник Олександрійського району Андрій Коломійцев. Підтримати сиротинець районній владі допоміг благодійний фонд «Зірка надії», який сприяв транспортуванню гуманітарної допомоги з Данії в Україну й саму Нову Прагу. 40 коробок із зимовим та літнім дитячим одягом, взуттям й постільною білизною, без сумніву, стануть у пригоді вихованцям інтернату, яких тут сьогодні налічується 127 осіб.
— І хоча відповідно до норм використання речей діти в спецшколі забезпечені всім необхідним, однак додаткова допомога й підтримка зайвою не буде. Одяг швидко псується й зношується. Тому, коли речі надійшли із закордону в район, у нас і сумнівів не було, що передати їх потрібно саме до цієї спеціальної школи, — ​констатував А. Коломійцев.
— Це вже не перша і не остання допомога, яку «Зірка надії» передає вихованцям сиротинця. — ​додав представник благодійного фонду Вадим Коюденко. — ​Усі дитячі речі в хорошому стані. Вони пройшли необхідну хімічну обробку й мають відповідну документацію. Окрім того, разом з дитячими речами у заклад ми привезли ще й м’який інвентар — ​постільну білизну, рушники, наматрасники тощо.
На знак вдячності за підтримку таких соціальноважливих ініціатив керівник району Андрій Коломійцев вручив Вадиму Коюденку Подяку Олександрійської РДА, а також пообіцяв, що не забуватиме вихованців інтернату, та по можливості  ​підтримуватиме.
За турботу й розуміння гостям закладу також щиро подякував директор спецшколи Сергій Заєць.
В. ТИМОФЄЄВА.

Турбота про дітей - ​це наша спільна справа

Проблема навчання і виховання підростаючого покоління ніколи не втратить своєї актуальності, адже діти — ​гарант самозбереження, здоров’я і процвітання нації. Діти — ​наш найдорожчий скарб, наша надія, гордість, наше майбуття. Розвивати, підтримувати і заохочувати їх — ​святий обов’язок сім’ї, школи, влади і громадськості.
Під таким девізом працює наш Шарівський навчально-виховний комплекс «загальноосвітня школа І–ІІІ ступенів — ​дошкільний навчальний заклад».
У цій нелегкій справі ми не самотні. Дуже приємно, що в наш час живуть такі люди, які готові прийти на допомогу іншим і роблять це безкорисливо, доброзичливо та від щирого серця. У народі кажуть, що добра людина — ​це щаслива людина. І доброта обов’язково повертається до того, хто її віддає.
Адміністрація, педагогічний та батьківський колективи, висловлюють найтепліші слова подяки Віктору Івановичу Кузьменку за матеріальну допомогу, виділену на ремонт шкільної їдальні. Завдяки доброму серцю Віктора Івановича, учні закладу забезпечені гарячим харчуванням та безкоштовним підвозом дітей до місця навчання. Ця підтримка — ​свідчення небайдужого ставлення до проблем освіти в Україні і розуміння непересічної важливості шкільного виховання.
Бажаємо Вам, шановний Вікторе Івановичу, міцного здоров’я, успіхів та удач у подальшій діяльності, щоб ще багато років Ви могли радувати людей добрими справами, нехай здійсняться всі Ваші мрії. Низький уклін за Вашу натхненну і самовіддану працю, за Вашу непохитну віру у майбутнє нашого краю. Хай Господь Бог сторицею віддячить за Ваше розуміння, підтримку і за частку душі, подаровану нам.
Ми вдячні долі, що поруч з нами живуть такі хороші люди, які цікавляться життям громади села, піклуються про наших дітей, завжди допоможуть у вирішенні будь — ​якого питання.
Сподіваємося, що наша співпраця і добрі товариські стосунки триватимуть, а нові проекти і плани реалізуються у майбутньому.

Спасибі вам, березівчани

П’ять років тому депутати Протопопівської сільської ради прийняли рішення про щорічне відзначення третьої суботи вересня Дня села Березівка. І ось в черговий п’ятий раз 19 вересня березівчани з неабияким патріотичним піднесенням відзначили цей свій своєрідний день народження села.
Мало не вся сільська громада зійшлася до місцевого будинку, щоб відзначити це свято. Воно, по суті, для людей стало подвійним, адже того дня поряд з будинком культури і дошкільним навчальним закладом «Світлячок» для 15 його вихованців відкривався дитячий ігровий майданчик, який напередодні встановили за кошти ТОВ «Агродар ЛТД» (директор Володимир Мірошніченко), його ж зусиллями за дієвої допомоги і сприяння батьків маленьких дітлахів.
День села символічно й розпочався з цієї знаменної події, коли настоятель Березівського храму Йосифа Обручника, протоієрей Миколай освятив майданчик і дав напутні слова на майбутнє. Цю доріжку на майбутнє відкрили після своїх теплих виступів і звернень до малюків і їхніх батьків молода мама Яна Кучеренко і Володимир Мірошніченко, котрі перерізали символічну стрічку відкриття майданчика.
У цей день з нагоди свята до громади с. Березівка завітали також голова райдержадміністрації Андрій Коломійцев, виконуюча обов’язки сільського голови Оксана Клочко, депутат районної ради, комерційний директор ТОВ «УкрАгроКом» Павло Фесюк, представники центральної районної бібліотеки, чимало інших знаних гостей. І кожен з них висловив березівчанам свої найщиріші слова поваги і вдячності за їхнє життя і працю.
А свято все наповнювалося і наповнювалося жителями села. І яке ж свято без пісні у співочому українському селі, де підкоряє всю Олександрійщину своїм талантом не лише відомий самодіяльний колектив «Березівчанка», а й найменші його жителі зі «Світлячка»?
Продовженням свята стала захоплююча концертна програма у переповненому залі будинку культури, котра продовжувалася мало не дві години і в якій взяли участь не лише місцеві аматори, а й кращі самодіяльні колективи Войнівки, Приютівки, Протопопівки. Низький уклін за цю програму хочеться висловити директору будинку культури Даші Ратушняк та сільському бібліотекарю Анжелі Зіненко, бо ж саме вони підготували і винесли на своїх тендітних жіночих плечах весь цей неймовірний сценарій, в якому, окрім заворожуючих пісень і танців, були щиросердні поздоровлення на адресу кращих трудівників села, його іменинників, учасників антитерористичної операції, що повернулися в рідну домівку із зони АТО, наймолодших жителів села, працівників культури, молодих матусь і всіх-всіх жителів березівської громади та подарунки для кожного.
Для неї, для цієї громади це було воістину справжнє неймовірне свято гордості за свій край, за свою землю, за своїх людей, своє село. І переконливим доказом цього стало те, що і після завершення, здавалося б, вже вщерть вичерпаної концертної програми у залі будинку культури свято сільчан продовжувалося майже до ранку наступного дня. Знову ж таки – з піснями, танцями і гордістю за самих себе.
Бережімо ж славні традиції, звичаї та свята нашого українського села, не цураймося таких подій та його буднів, бо село це криниця нашого родоводу, це наша велика родина. Спасибі вам, березівчани, що ви такі у нас є. Ви не звикли до слави, але ваша щоденна праця, ваше життя – то джерело людської мудрості і самовідданості.
В. ЮРЧЕНКО.






Більше фото - День села Березівка
БАНДУРІВКА. Добрими справами повниться скарбничка побутового життя бандурівської громади. І про це, звісна річ, турбуються, в першу чергу, депутати сільської ради, звернувши увагу останнім часом на чи не найболючішу проблему своєї території – стан внутрішніх сільських доріг. Нещодавно вони віднайшли можливості, щоб виділити на це 50 тис. грн. зі свого бюджету. А разом з цим досягли домовленостей з дорожньо-ремонтною службою м. Знам’янка, котра взялася за виконання поставлених перед нею завдань. Зокрема, постачання необхідної кількості для ремонту асфальту, необхідної техніки і виконання якісних робіт. У результаті ремонт центральної дороги вздовж села Бандурівка днями вже завершено і здійснюється подальший ямковий ремонт пошкодженого асфальтового покриття в с. Ясинуватка.
ДОБРОНАДІЇВКА. Що найбільше хвилює дорослих? Звісно ж, їхні діти. Їхня доля хвилює і владу добронадіївської громади, котра постійно опікується турботами підростаючого покоління. Саме виходячи з цього, днями на останній своїй сесії сільські депутати прийняли рішення виділити з місцевого бюджету майже двадцять дев’ять з половиною тисяч гривень для забезпечення безперебійного підвезення учнів до Добронадіївської школи і їхнього розвезення після уроків по домівках. Окрім того, депутати прийняли ще одне вкрай важливе для громади рішення. Знову ж таки з місцевого бюджету виділили п’ятдесят тисяч гривень для ремонту в цьому році своїх сільських доріг. Наразі йдуть пошуки надійного виконавця цих ремонтних робіт.
ОЛЕКСАНДРІВКА. Потурбувалися про сільську малечу і депутати Олександрівської сільської ради, виділивши з сільського бюджету 20 тис. грн.. і закупивши на ці кошти у м. Харкові для місцевого дошкільного закладу чудовий ігровий майданчик. Активну участь в його встановленні та впорядкуванні території навколо нього взяли батьки дошкільнят та жителі села, зокрема, Оксана Компальська, Віталій та Любов Гаврилюки, Оксана Романова, Андрій Фустиченко, Олена та Іван Штаньки, Микола Решетов, Вероніка Тепленко – Ковблюк та Олена Ішуніна. Роботи по укомплектуванню дитячого ігрового майданчика наразі знаходяться в самому розпалі. А дитячий сміх і галас багаточисельного складу малих вихованців дитсадка вселяють надію на краще життя у їхніх батьків.
НОВА ПРАГА. Вкрай життєво важливою для громади селища є така проблема, як надійність водопостачання по селищному водогону, який мало не критично вимагає за багато років своєї перебудови. Саме цій проблемі селищна рада і надає в цьому році надзвичайно велику увагу, виділяючи для ремонту необхідні кошти. Нещодавно завершено ремонтні роботи на окремих ділянках водогону по вул. Паризької Комуни. А в ці дні здійснюються активні роботи місцевим комунальним господарством під керівництвом Віталія Решетняка за кошти селищної ради по заміні старих, що вийшли з ладу, труб на нові пластикові по вул. Жовтневій на першій ділянці довжиною біля одного кілометра. В.ЮРЧЕНКО.

Андрій Коломійцев: «Підтримка та довіра громади – найцінніший показник у роботі керівника»

У рамках інформаційного проекту «10 запитань керівнику» ми спілкуємося з головою Олександрійської районної державної адміністрації Андрієм Коломійцевим (на фото) на актуальні теми, які сьогодні турбують жителів нашого міста та району. 
- Андрію Олександровичу, на якому етапі сьогодні знаходиться питання об’єднання громад на території Олександрійського району та які зміни після проведення цієї реформи відчують звичайні люди – жителі громади?
- Питання об’єднання громад на території Олександрійського району сьогодні перебуває на стадії обговорення. Влітку цього року Кіровоградською обласною радою було прийнято перспективний план, згідно з яким Олександрійський район має об’єднатися в одну велику Олександрійську територіальну громаду з центром у селищі Нова Прага. Цей план отримав схвалення на засіданні Кабінету Міністрів України, а тому сподіваємося, що через два роки ми успішно проведемо територіальну реформу, яка надасть нові можливості для розвитку Олександрійщини.
Після проведення реформи пересічні жителі кардинальних змін у своєму житті не відчують. Певні зміни торкнуться лише питання інфраструктури тих населених пунктів, які будуть визнані центрами майбутніх територіальних громад та бюджетоутворення  відповідного територіального центру. За таких умов відбудеться відповідне зменшення кількості сільських та селищних бюджетів, із подальшим визначенням єдиного бюджету на одну громаду. На практиці це визначає можливість громади  перерозподіляти свій фінансовий ресурс самостійно та особисто визначати пріоритетні напрямки витрат власного бюджету. 
- Питання субсидій - сьогодні одне з найактуальніших. Прокоментуйте, будь-ласка, як зараз відбувається процес призначення субсидій в Олександрійському районі?
- Це питання, дійсно, досить актуальне  не лише для жителів Олександрійського району, а й взагалі, для всіх громадян нашої країни. Можу сказати, що сьогодні робота з призначення субсидій для населення району ведеться планомірно та організовано. На цей час вже майже дві тисячі домоволодінь подали заявки на призначення субсидій, але я впевнений, що з початком опалювального сезону ця цифра збільшиться. Тому хочеться в черговий раз звернутися до мешканців Олександрійського району та нагадати, що ще є час до початку опалювального сезону, щоб  подати відповідні заяви до управління соціального захисту населення та скористатися можливістю отримати субсидію. На сьогодні ця процедура максимально спрощена, що дає можливість багатьом мешканцям Олександрійського району в найкоротші терміни оформити субсидію.
-  Аналізуючи роботу на посаді голови Олександрійської райдержадміністрації, як Ви особисто оцінюєте свій управлінський досвід та які для себе ставите завдання й перспективи на майбутнє?
- Мабуть не зовсім правильно оцінювати та говорити про свої здобутки, адже, як правило, про певну особу та результати її діяльності говорять люди, які бачать ці результати та мають змогу їх оцінити.  
У цьому контексті, напевне, слід згадати про те, що на початку цього року губернатор запропонував мені очолити найбільший район не тільки в Кіровоградській області, а й в усій Україні. Звичайно, це було непросте рішення для мене, адже очолювати район – це велика відповідальність, передусім, перед жителями, які довірили мені свій добробут. Однак, зважаючи на підтримку громади та губернатора нашої області, я все ж таки прийняв пропозицію Сергія Анатолійовича та вже в лютому цього року розпорядженням Президента України мене призначено на посаду голови Олександрійської райдержадміністрації.
Посада голови району – це щоденна копітка робота, яка потребує певного досвіду у вирішенні різноманітних питань щодо життєдіяльності та розвитку району; низки проблем, з якими постійно доводиться стикатися в своїй роботі. Однак, незважаючи на зовнішні та внутрішні, не завжди сприятливі фактори, сьогодні Олександрійський район залишається одним із найстабільніших у Кіровоградській області. І це дає мені підстави говорити про певний управлінський  та керівний досвід. Вважаю, що кожна людина повинна постійно підвищувати свій власний рівень особистості та прагнути до самовдосконалення. А тому я завжди намагаюся працювати над собою, підвищуючи свою професійну кваліфікацію, та робити все можливе для власного розвитку та особистісного зростання. І це дає мені впевненість у правильності свого наміру в майбутньому балотуватися на більш високі посади, на кшталт посади міського голови; завжди йти тільки вперед і ніколи не зупинятися до досягнутому. 
- Ви добре знаєте район, особливості роботи та проблеми сільгоспвиробників. А наскільки Ви обізнані зі специфікою життєдіяльності в місті, та які на сьогодні завдання вважаєте для Олександрії першочерговими?
- Передусім хочу сказати, що Олександрія, як і будь-яка інша територіальна одиниця, має свої унікальні проблеми, вирішення яких залежить, насамперед, від спільних зусиль влади та жителів міста. Протягом останніх трьох років я мав можливість спостерігати за політичною й соціально-економічною ситуацією в місті Олександрія та аналізувати дії й методи вирішення тих чи інших проблем нашого міста. І саме тому я вважаю за необхідне, в першу чергу, забезпечити реалізацію проектів, спрямованих на зміну застарілої системи влади на нову, більш відкриту та зрозумілу для звичайної людини. Щоб кожен житель Олександрії мав змогу, за бажанням, брати активну участь як у політичному, так і в економічному житті нашого міста. У свою чергу, від місцевої влади - підтримки ініціатив громадських організацій, комерційних і промислових підприємств діяльність яких направлена на покращення економічного та соціального рівня Олександрії.
Напевне, сьогодні потрібно обов’язково зазначити той факт, що стрімкий економічний розвиток міста можливий лише при існуванні позитивного економічного клімату. І саме тоді можна буде сподіватися, що в найближчий час стане можливим вирішення однієї з найгостріших проблем Олександрії, пов’язаної із забезпеченням населення  робочими місцями. 
А наостанок цього питання додам: – треба, насамперед, усвідомити,  що наступного дня після проведення виборів у місті нічого кардинально не зміниться, адже для будь-яких змін, у першу чергу, потрібен певний період, після якого можна буде говорити про відповідні результати.
- Поряд з Вами сьогодні працює команда, - це ті люди, які підтримують Вас. Які вимоги Ви ставите перед своєю командою, та хто може працювати з Вами й виконувати поставлені завдання?
- Передусім перед своєю командою я ставлю одну з головних вимог – це професійність. Незважаючи на те, які функції чи завдання виконує та чи інша людина, яку політичну силу вона представляє, я вважаю, що на кожному місці повинен бути  професіонал своєї справи.  У своїй команді я хотів би бачити молодих та амбіційних людей, які мають прогресивні думки та ідеї щодо перспективного розвитку Олександрійщини; мають бажання зламати бюрократичну машину, що сьогодні існує в державному правлінні не тільки нашого міста, а взагалі по всій країні, та людей, які хочуть і можуть працювати задля розвитку нашого міста та добробуту його жителів. 
- Розкажіть, будь-ласка, декілька слів про свою сім’ю та як рідні ставляться до Ваших політичних амбіцій?
- Я одружений, виховую сина, який цього року пішов у перший клас. Зважаючи на той факт, що в політичному житті я знаходжуся вже досить давно, а сьогодні очолюю Олександрійський район, моя сім’я всебічно підтримує мене, розуміючи моє бажання та намагання змінити ситуацію на краще в нашому місті та країні в цілому. І як для кожної простої людини, ця підтримка є дуже важливою для мене, адже саме мої рідні допомагають долати різні непрості ситуації в моєму житті. Сьогодні вони для мене є тим «залізним стрижнем», який надає стійкості та впевненості в своїх діях та задумах. 
- Дякуємо за розмову.
Спілкувалися Надія Бойко та  Вікторія Косяк.

Поделитесь